І прийшов Володимир до Києва з більшим військом, а Ярополк не зміг вийти йому назустріч і зачинився в Києві зі своїми людьми й із Блудом. Владимир же послав до Блуду – воєводі Ярополка – із брехливими словами: “Будь мені іншому! Якщо вб’ю брата мого, то буду почитати тебе як батька й честь більшу одержиш від мене; не я адже почав убивати братів, але він.
Я ж, убоявшись цього, виступив проти нього”. І ськазав Блуд послам Володимира: “Буду з тобою в любові й дружбі”.
Блуд зрадив князя свого. Засів Блуд в облогу разом з Ярополком,
Ськазав Блуд Ярополку: “Кияни посилають до Володимира, говорячи йому: “Переступай до міста, зрадимо-де тобі Ярополка”. Біжи ж з міста”.
І послухався його Ярополк, вибіг з Києва й зачинився в Рідні в устя ріки Росі, а Володимир увійшов у Київ і осадив Ярополка в Рідні. І був там жорстокий голод, так що ходить приказка й до наших днів: “Лихо як у Рідні”. І ськазав
Ярополк пішов, а Варяжко говорив йому: “Не ходи, князь, уб’ють тебе; біжи до печенігів і приведеш воїнів”, і не послухався його Ярополк.
Прийшов Ярополк до Володимира; коли ж входив у двері, два варяги підняли його мечами під пазуху. Блуд же зачинив двері й не дав увійти за ним своїм. Так убитий був Ярополк.
Варяжко ж, побачивши, що Ярополк убитий, біг до печенігів і часто воював з печенігами проти Володимира, із працею залучив його Володимира на свою сторону, давши йому клятвена обіцянка.
(“Повість минулих літ”)