КИРПАТИЙ БАРОМЕТР І. Замість вечірньої молитви Ти лежиш іще впоперек ліжка – Ну до чого мале й чудне! А до тебе незримі віжки Прив’язали цупко мене.
Кажуть, носа ти вкрав у баби, Губи й ноги забрав мої, Взяв у матері синю звабу І в очах своїх затаїв. Спи, грабіжнику мій кирпатий,
Сумнів диханням розігрій, Я тобі стану в голови слати Найніжніші подушки мрій. Розішлю свої думи в дозори,
Щоб у сизому міражі Не ступило свавільне горе На кордони твоєї душі.
Бо не змок ще убивчий порох Од потоків дитячих сліз – Через трупи надій бадьорих
Над народами, над віками Встало горе, мов чорний гном. Торохтять бойові тамтами
Над прозорим дитячим сном. Відгодована злість, і хитрість, І закута в броню брехня Атакують добро і щирість
Серед ночі й білого дня. Гуркотять бойові колісниці, Свищуть ратища і шаблі… І тривозі моїй не спиться. Йде вона босоніж по землі.
І встає проти кривди й злоби Мій обсмалений сонцем гнів, Щоби спав ти спокійно, щоби Ти сміявся і жебонів. І ладнає совість гармати
Проти підлості і обмов, І виводить зневіру на страту Безпощадна моя любов. Наливайся земними силами,
Вдосталь
Ми сьогодні світом правим, Все жерем, Жерем,
Жерем! Тільки ми од страху вільні, Ми – сини Європи!
Ми – могутні, Ми – всесильні, Ми – пітекантропи! Нам живеться ласо й любо, А на совість ми плюєм – Що потрапило на зуби,
Те жуєм, Жуєм, Жуєм!
Тільки ми від глузду вільні, Ми – сини Європи! Ми – могутні, Ми – всесильні,
Ми – пітекантропи! Танцювали, гупотіли, раптом провалились, На їх місці генерали як з землі вродились. Оточили мою душу й заревіли п’яно,
Били в груди кулаками, мов у барабани. III. Ранок
Над тихим сном мого малого сина, Над плетивом думок моїх і мрій Пливла тривога, ніби всесвіт, сива. Гойдаючись на гребенях надій.
Цідилась ніч крізь темне сито неба, І зорі танули, як вогники малі… Кирпатий мій! Дивлюся я крізь тебе У завтрашнє страдалиці Землі.
Я бережу для тебе її квіти, Тобі несу думок своїх огонь, Для тебе запускаю на орбіти Ракети із порепаних долонь. Ми народились в муках, щоб родити.
Синами обезсмертити свій рід, Щоб квітував на диво всьому світу Козацький геніальний родовід!
Сини! Сини! Барометри кирпаті Людського спокою і завтрашнього дня!
Ми перед вами разом винуваті, Що на планеті бійки і гризня. Ми винуваті, що міліють ріки І лисинами світять береги,
Що десь духовні лупляться каліки І виростають ваші вороги. Будь проклят спокій! Досить нарікати На клопітливий і суворий час!
Грядуть сини – барометри кирпаті, Вони за все спитають завтра нас.