Василь Еллан-Блакитний, справжнє ім’я Василь Михайлович Елланський (народився 12 січня 1894 в селі Козлі, тепер – Михайло-Коцюбинське на Чернігівщині – помер 4 грудня 1925)
Василь Михайлович Елланський (таке справжнє ім’я письменника) народився 12 січня 1894 року в родині священика в селі Козлі (тепер – Михайло-Коцюбинське) на Чернігівщині. Михайло Елланський – батько письменника – рано помер і залишив трьох синів і дочку на утриманні матері. Відтоді єдиним джерелом існування сім’ї була материна пенсія.
В 1903 році сім’я
Але й після того часто навідувався він сюди, а 1917 року майже цілий рік разом з родиною мешкав у Чернігові. Ще за життя, батько Василя категорично запевняв, що не пустить дітей попівською стежкою. Тієї ж думки була й мати, але матеріальні умови були такі злиденні, що вона мусила віддати дітей до духовної школи, де їм було гарантоване безкоштовне
Старший брат Василя, що жив у Чернігові при бурсі, захворів і помер. Тому, оселившись у Чернігові, мати тримала Василя при собі. Вчитись Василь почав рано, але до духовної семінарії вступив лише в десять років, бо мати, пригнічена смертю старшого сина, тремтіла над слабим на здоров’я Василем.
У школі він вчився погано і двічі залишався в одному класі. Перешкоджало навчанню погане здоров’я, а ще більше – читання книжок. Навіть обідаючи, він мав коло себе книжку.
З 1910 року письменник навчався у Чернігівській духовній семінарії, яку щиро не любив. Відвідував знамениті “суботи” у вітальні М. Коцюбинського, де його перші вірші (В. Еллан почав писати вірші з 1912 року) сприйняті з доброзичливою увагою майстра. По закінченні четвертого класу (1914) вступив на економічне відділення Київського комерційного інституту, де вже навчався його давній, ще з бурси, приятель – Павло Тичина.
Соціально-економічні дисципліни, що викладалися тут, були до душі молодому Василевi Елланському. Проте інститут він теж не закінчив, в 1917 році недавній студент з головою пірнув у революційну роботу: революційні гуртки, товариства “Просвіти”, участь в організації повітового селянського з’їзду на початку літа 1917 року… Все це закономірно привело В. Елланського до партії українських есерів. Він став її активістом, а незабаром і головою її Чернігівського губернського комітету.
За часів Центральної Ради Василь Михайлович потрапив до Лук’янівської в’язниці за антиурядове звернення “До робітників і селян України”. В неспокійні революційні роки В. Елланський брав участь у створенні підпільної друкарні в Одесі, керував повстанням проти гетьмана в Полтаві, під час наступу Денікіна, переховуючись у сторожці на Байковому цвинтарі, керував київським боротьбистським підпіллям. Після злиття українських комуністів-боротьбистів з КП(б)У вів неухильну боротьбу проти шовіністичних та націонал-нігілістичних тенденцій у партії й державі (“опозиційна” промова В. Блакитного на конференції КП(б)У в листопаді 1920 року), кинув всі свої сили й енергію на організацію культурного відродження в УРСР.
Перший і незмінний редактор урядової газети “Вісті” та додатка до неї – “Література. Наука. Мистецтво” (пізніша назва – “Культура і побут”).
Заснував і редагував журнали “Всесвіт”, “Червоний перець”. Певний час був головою колегії Державного видавництва України. Організатор і керівник першої спілки пролетарських письменників “Гарт”, що мала філії у багатьох містах України і навіть у Канаді.
Тяжка недуга серця, яку з раннього дитинства мав Еллан-Блакитний, призвела до його смерті на 32-му році життя. 4 грудня 1925 року Василь Михайлович помер. Згодом ім’я поета було приречене на довготривале забуття: його було проголошено “буржуазним націоналістом”, “бандитом” і посмертно винесено вищу міру покарання.
1934 року було демонтовано пам’ятник В. Еллану-Блакитному, поставлений його друзями в Харкові. Твори письменника були заборонені, а всі його товариші по партії боротьбистів розстріляні чи заслані в Сибір. Після ХХ з’їзду КПРС був реабілітований.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)