День народження Р. Бернса на його батьківщині, в Шотландії, відзначають щороку як національне свято, бо його вірші, життєрадісні, веселі, насмішкуваті, близькі читачам і сьогодні. “Поетом народним і великим” назвав його Тарас Шевченко. Ще в ранньому дитинстві Роберта зачарували народні казки, легенди, пісні. Пізніше фольклор став основою його творчості.
Один із найпопулярніших творів Р. Бернса – балада “Джон-Ячмінь”, у якій поет прославляє природу й людину, невмирущість життя. Все в природі починається з маленького зернятка,
Взяли, ввергли його в ріллю Втовкли аж у глибінь.
Здавалося б, що там він пропаде, не вибереться ніколи з-під землі. Та достатньо було теплого дощику і весняного сонечка, щоб він проріс, заколосився усім на диво. А коли дозрів Ячмінь, чого тільки не робили з ним: “кривим ножем коліна підтяли”, “та й ну ціпами обкладать”, “шпурнули в воду бідака”, “знов шарпали, вгадавши в нім життя найменший рух”, “пекли сердегу на вогні”, “мірошник у млині ще й жорнами чавив”, “а потім з серця кров взяли”.
Думалось,
Ковтнеш її – журба сплива, А радість ожива. Ковтне її сумна вдова, І серце їй співа.
Поет проголошує здравицю на честь невмирущого Джона:
Чарками дзень, чарками дзінь – Здоров був, Джон-Ячмінь! Хай родить рід твій задля всіх Потомних поколінь.
Як Джон-Ячмінь, відроджується і народ, проростає знову й знову, всупереч всім випробуванням, що випадають на його долю. За допомогою алегоричного образу ячмінного зерна, який є символом вічного життя, Роберт Бернс висловлює віру в невичерпні сили народу, в його світле майбутнє, бо він, як і Джон-Ячмінь, богатир І добра в нього кров.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)