Історичний досвід людства переконливо доводить, що саме в духовній сфері кожний народ черпав сили для подолання будь-яких криз. Тому на часі – вивчення релігійного досвіду нашої країни, серцевиною якого є українська релігійна ментальність.
Найяскравішими представниками українського релігійного менталітету, на думку багатьох сучасних учених, були Г. Сковорода, Т. Шевченко та М. Гоголь. Важлива його характеристика – народне двовір’я, злиття містицизму православного християнства та слов’янської поганської міфології.
Маючи
Україна розташована на надзвичайно плодючій землі, тому сім’я може повністю забезпечити себе і селитись окремо. Від землі залежить людська доля, тому зв’язок із землею посилюється як запорука щастя.
Українець розуміє землю як святу матір, бо з неї створено людину, її освячує кров охоронців
Просякуючи всесвіт, Бог наповнює й людину, тому “земля є небом, людина є богом”, або хоча б його частиною. Радіючи роботі на землі, українець прагне близькості до природи більше, ніж спілкування з людьми.
Розглядаючи українську ментальність, треба зазначити межовість України: географічну і геополітичну, духовну і філософську, існування як постійний ризик веде до виховання лицарсько-козацького типу людини або втечу в міщанське життя. Очевидно, що сім’я та, ширше, рід – головна суспільна одиниця українця. Правителі міняються кожен день, сьогоднішня влада карає на горло прихильників вчорашньої, і українець охоче ділить увесь світ на “своїх” і “чужих”.
Цікаво, що ідеалом хліборобів був не батько – мисливець та воїн, в мати-берегиня, тому саме мати була центром багатьох сімей.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)