Поема “Кавказ” є одним із кращих зразків політичноі сатири на царизм колишньоі Росіі. Поема була прямим закликом до боротьби всіх поневолених народів, в тому числі й Украіни, яка на той час входила до складу Російськоі імперіі. Основна тема твору Ї висловлення палкого протесту проти кріпосницько-самодержавноі системі і загарбницько-колоніальноі війни на Кавказі, заклик до поневолених народів боротися проти царизму.
Змальовуючи загальний фон поданоі нам картини, поет нагадує, що внаслідок тривалоі багатолітньоі війни Кавказ являє
Слава! І нашим батюшка-царям Слава! “Хорти, і гончі, і псарі” Ї це сатиричні назви всієі тієі зграі генералів і чиновників, які були на службі у царя і які допомагали влаштовувати криваві війни.
Далі Шевченко показує загарбницько-колоніальний характер війни на Кавказі:
Нам
Цю маску поет зриває з величезною художньою силою. Тюрми, каторга, злидні, криваве грабіжництво, здирання шкури з “брата”, тобто з трудящих, продавання і програвання в карти кріпаків, тяжке гноблення народів, унаслідок чого “од молдованина до фіна на всіх язиках все мовчить”, переслідування революційноі думки, яка йшла з Заходу, Ї така справжня суть “культури” і “справедливості” кріпосницько-самодержавноі системи. Далі Шевченко говорить, що для того, щоб загарбати у трудящих Кавказу “чурек”, і “саклю”, і “сині гори останніі” і примусити навіть “платить за сонце”, царизм ніс на Кавказ і те знаряддя, яке могло забезпечити це грабування: і тюрми, кайдани і “кнути узлуваті”. Шевченко яскраво показує, що гноблення царизмом трудящих його загарбницько-колоніальна політика освячується релігією: Ви ще темні!
Святим хрестом не просвіщенні, У нас навчіться!.. В нас дери, Дери та дай, І просто в рай, Хоч і рідню всю забери. Поет показує, що церква своім авторитетом покриває всі криваві діла самодержавства: У нас Святую біблію читає Святий чернець і научає, Що нар якийсь-то свині пас Та дружню жінку взяв до себе, А друга вбив.
Тепер на небі! От бачите, які у нас Сидять на небі! Крім того, Шевченко показує, що релігія є ворогом активноі боротьби трудящих за волю, бо вона радить…тільки плакать, плакать, плакать І хліб насущний замісить Кривавим потом і сльозами.
Основним художнім засобом, який вживає Шевченко у викритті лицемірства царизму і релігіі, є сарказм: На те письменні ми, Читаєм Божіі глаголи!.. І од глибокоі тюрми Та до високого престола Ї Усі ми в золоті і голі. Характерним художнім засобом поеми “Кавказ” є також одверте гнівне викриття Шевченко лицемірства і кривавоі гнобительськоі політики царизму і церкви: По закону апостола Ви любите брата! Суєслови, лицеміри, Господом прокляті!
Зображуючи Кавказ, Шевченко використовує революційний міф про непокірного борця Прометея проти самодержця Ї бога Зевса. Місце перебування покараного Прометея міф пов’язує саме з Кавказькими горами. Тому природним було використання цього міфу в поемі, присвяченій боротьбі кавказьких народів проти царизму.
Образ Прометея в поемі перетворюється в символ мужніх оборонців волі Кавказу, які борються з “двоголовим орлом” Ї царизмом.
У образі Прометея Шевченко підкреслює мотив незламності і непереможності борця за свободу, кажучи, що серце покараного велетня “знову оживає і сміється знову”. Цей революційний оптимізм має величезне значення для розуміння всієі поеми: змальовуючи образ Прометея, Шевченко висловлює віру в перемогу трудящих над гнобителями. Отже, у своій поемі Шевченко яскраво показав, що війну проти кавказьких народів вів не російський народ, а царизм у своіх експлуататорських цілях, і ця війна, як і царизм в цілому, були глибоко ворожими всім народам тодішньоі Росіі.
Міфологічний Прометей Ї це борець за свободу і захист людей. До образу Прометея зверталися митці багатьох народів різних епох. У давньогрецького поета Есхіла Прометей викрадає вогонь і передає його людям, навчає народ різних ремесел (“Прикутий Прометей”), П. Б. Шеллі у драмі “Визволений Прометей” дав образ борця, який не примирився з Зевсом.
Дж. Г. Байрон у вірші “Прометей” висловив віру в торжество гуманізму. У російській літературі до образу Прометея звертався М. Ломоносов.
М. Огарьов у вірші “Прометей” закликав до подвигу, висловив віру в силу людського духу. В украінській літературі у І. Котляревського в “Енеіді” зустрічаємо травестований образ Прометея. У Т. Г. Шевченка в поемі “Кавказ” постає стислий, але виразний образ прикутого титана: За горами гори, хмарою повиті, Засіяні горем, кровію политі; Споконвіку Прометея там орел карає Щодень божий добрі ребра Й серце розбиває…
Шевченківський Прометей символізує силу народу, його могутність і нескореність. Орел же в поемі асоціюється з двоголовим орлом самодержавства. Царат, ворожі сили не зможуть скувати живоі душі народу. Народ безсмертний.
Його кров живуща, душа жива: Розбиває, та не вип’є Живучоі крові… Поет радіє з приводу того, що серце народу “знову оживає і сміється знову”. Саме це основне в образі Прометея. Як гімн нездоланності народу упевнено звучать слова поеми: Не вмирає душа наша, Не вмирає воля. І неситий не виоре На дні моря поле, Не скує душі живоі І слова живого… Образ Прометея у “Кавказі” Ї то запорука непокірливості, титанізму народів у іх потягу до волі, до об’єднання проти спільного ворога Ї Росіі.
Саме через образ Прометея-народу Шевченко висловив своє велике обурення і гнів проти організаторів війни, яку вела Росія за приєднання Кавказу до імперіі.
Сплинуло багато часу відтоді. Але, аналізуючи подіі в Чечні, подумки переконуєшся в правоті поета. І хочеться крикнути: Люди, зупиніться! Не проливайте кров людську! І саме образ Прометея примусив мене зробити такі висновки.
Не дивно, що Прометей-народ в Шевченковій поемі “Кавказ” Ї найсильніше втілення цього світового образу в украінській поезіі.
Поема “Кавказ” Ї це громадський подвиг Шевченка, бо в ній уперше в літературі кинуто заклик: “Борітеся Ї поборете!” Ця поема Ї велична тривожна пісня про поневолені народи, яких вогнем і мечем підкорила Росія.