Навіщо все чогось бажати.
Непотріб по життю збирати.
Що буде явно заважати.
Радість життя відволікати.
Турботи різні підсувати.
Щоб настрій гарний зіпсувати.
А ще непотріб в пам’яті тримати.
Та за знання його вважати.
Брехню не гідну цінувати.
За неї блага віддавати.
І головне не помічати.
Щасливу мить життя втрачати.
Напевне ж варто пам’ятати.
Справам потрібно визрівати.
То ж все належить розпізнати.
Щоб негараздів не надбати.
Удачу назавжди впіймати.
І нізащо не відпускати.
Себе
Здоров’я назавжди надбати.
Його не дати зіпсувати.
Для цього розум треба мати.
Життя основи розрізняти.
Природу тіла шанувати.
Насамперед не забувати.
Потреби кліток вдовольняти.
Вони створили нас, згадати.
Із двох клітинок до дитяти.
А потім зрілі змогли стати.
Від їх діяльності зростати.
Різні таланти здобувати.
І в цьому світі виживати.
Де вони змогли все взяти.
Звідки розум той черпати.
Нам не дозволено це знати.
Тим більше їх контролювати.
Ми лиш повинні постачати.
Все необхідне здобувати.
Себе і діток годувати.
Щоб
Та людство на землі тримати.
А ми навчились хитрувати.
Непотріб кліткам підсувати.
Вони не вміють це здолати.
То ж змушені так існувати.
Природні здібності втрачати.
В боротьбі не вигравати.
Від цього болісно конати.
Чи попросту життя втрачати.
І взагалі деградувати.
Де ж той розум відшукати.
Щоб якось життя спасати.
Може досить хитрувати.
Себе ж дурити та вмирати.
Дітей каліками лишати.
Природу нищить та втрачати.
Кінця світу вижидати.
6.03.11. В. Назаренко.
[email&;#160;protected] ua
(2 votes, average: 3.50 out of 5)