ТВОРИ НА НЕЛІТЕРАТУРНІ ТЕМИ
У пошуках власного “Я” (твір-роздум)
Наше життя дуже коротке. Воно не має ні дублів, ні чернеток. Жодного дня не повернеш, не проживеш заново, не виправиш помилок, не переінакшиш жодного слова.
А якщо багато днів і навіть років пролітають бездумно і непомітно, неначе їх і не було зовсім?
Ми завжди поспішаємо, намагаємося зробити якомога більше – і не встигаємо. Ми часто забуваємо слова древнього мудреця: “Люди жаліються, що проходить час занадто швидко. Це вони проходять повз нього”.
Люди,
З дитинства ми знаємо, що лише активна життєва позиція робить людину громадянином, необхідним і корисним суспільству. Але треба пам’ятати, що активність – це не участь у житті інших людей, це передусім робота над власного долею. Людина, яка не змогла реалізувати свої здібності, не може дати щось суттєве суспільству.
Той, хто
Сьогодні наше суспільство переживає нелегкий час важливих змін. Він вимагає від кожного з нас відповідальності не тільки за те, що відбувається, а, в першу чергу, за власну долю. Ми повинні пам’ятати, що не можна нехтувати своїм єдиним і таким коротким життям.
Соціальний клімат у суспільстві складається з устремлінь кожної людини. На світі немає такої сили, яка змогла б подарувати кожному з нас відчуття повноти і значущості кожного дня. Цього можна тільки навчитися.
Ми мусимо обратисобі таку справу, яка допоможе наповнити наше життя яскравим смислом і повнотою. Тисячу разів мав рацію Василь Симоненко у своєму вірші “Ти знаєш, що ти – людина…”:
Сьогодні усе для тебе –
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба –
Гляди ж не проспи!
Поет учить, що ми не повинні жить як набіжить, як трава росте. Кожен із нас має розуміти, що живе тільки один раз, а тому необхідно якомога швидше знайти відповіді на запитання: хто я? який я? Долі інших людей допомагають у цих пошуках, підштовхують вгору.
Скільки людина живе, стільки і вчиться. Учиться бути людиною, і Процес цей безкінечний.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)