Український поет Володимир Сосюра в часи Великої Вітчизняної війни закликав: Любіть Україну у сні й наяву, Вишневу свою Україну, Красу її, вічно живу і нову, І мову її солов’їну. У кожному художньому творі ми знаходимо золоті зерна добра, барвистої краси мови. А мова наша дуже багата. Нею можна висловити найскладніші думки, найтонші почуття і переживання, передати враження про побачене, почуте, прочитане. Про красу і багатство української мови влучно говорить український поет Олександр Підсуха у вірші “Мова”: Ой яка чудова українська
Де береться все це, звідкіля і як? Є в ній ліс-лісок-лісочок, пуща, гай, діброва, Бір, перелісок, чорноліс. Є іще й байрак! Мова – одне із чудес, за допомогою якого люди передають найтонші відтінки думок і почуттів.
Вона віддзеркалює душу народу, його історію… Мова – то цілюще джерело, і хто не припаде до нього вустами, той усихає від спраги. Століттями мова народу була тією повноводою річкою, яку ми називаємо Поезією. Поетична грань живе в слові, і слово немислиме без неї, як немислима річка без води. Наша рідна мова – запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів.
Проголошення
Вони не можуть не вплинути на людські почуття. Скажімо, картина дощу з повісті “Микола Джеря” Нечуя-Левицького: “Море застогнало й загуло, як сосновий бір в час бурі. Берег закутався в туман та в дощ. Сонце зійшло за хмари.
Все змішалось в одну мить і злилось докупи: і земля, і море. На морі стало поночі, і тільки вітер свистів, шипів та ревів, як звір.” Або ранок у лісі з казки “Хо” М. Коцюбинського: “Стрепенувся врешті ліс і собі заграв… Зашепотіли збуджені листочки, оповідаючи сни свої, заметушилась у травичці комашня, розітнулося в гущині голосне щебетання й полинуло високо – туди, де небо міниться, де небо грає всякими барвами…” Характерною особливістю пейзажів “Дощ” та “Ранок у лісі” є багатство тропів, які впливають на почуття людини. Отже, українська мова – дар Божий.
Вона багата, ніжна й ласкава, мудра, доброзичлива, глибокодумна, чиста, правдива. Ми низько вклоняємося нашим пращурам за воістину солов’їну мову! І нам – тим, хто живе нині на прадавній матінці-землі, треба багато зробити, щоб усі зросійщені українці зрозуміли велич та красу своєї мови.