Творчість Некрасова в 1850-і роки

В 1850-і роки Некрасов поставив перед собою завдання зробити

“Сучасник” органом боротьби за соціальні преобразовония в Росії,

Перетворити його в трибуну революційного демократизму. Великою заслугою

Некрасова було те, що запросив співробітничати в “Сучасник” видатних

Діячів революційної демократії Н. Г. Чернишевського й Н. А. Добролюбова.

Їхня діяльність стала багато в чому визначати суспільно-політичне й

Літературна особа журналу й допомогла Некрасову зробити “Сучасник” кращим

Друкованим органом

Ще на початку 1850-х років Некрасов серйозно занедужав. Хвороба з

Кожним роком прогресувала: позначилися роки вбогості, голоду, важкого

Виснажливої праці. Поет був переконаний, що дні його полічені, і вирішив, що

Йому настав час підвести підсумки свого творчого шляху.. Із цією метою він

Почав видання збірника віршів, для якого відібрав кращі

Добутку, написані їм у період з 1845 по 1856 рік і найбільше повно

Характерні особливості, щовідобразили, його поетичної музи

Збірник “Вірша Н. Некрасова” вийшов навесні 1856 року. Його

Поява стала важливою суспільною й літературною подією.

Після багатьох лет поет одержав можливість відкрито розповісти суспільству про

Тяжких стражданнях народу, про егоїзм і жорстокість представників правлячих

Класів

Збірник “Вірша Н. Некрасова” мав величезний успіх. Всі

Видання розійшлося в кілька днів. Такого в російській літературі, по

Словам Тургенєва, “небувало із часу Пушкіна”.

До створення поеми “Кому на Русі жити добре” Некрасов приступився в

1863 року й працював над нею до кінця свого життя. Героєм цієї поеми

Є народ, все багатомільйонне “мужицьке царство”. Некрасов показав

Убогість життя російського селянства. Навіть назвония сіл говорять про

Цьому:

Ми мужики статечні,

Із временнообязанних,

Підтягнутої губернії,

Пустопорожньої волості,

Із суміжних сіл:

Неситова, Неєлова,

Заплатова, Дирявина,

Пальників, Голодухино,

Неурожайка тож.

Некрасов показав двуликость народної Росії. Одна особа – це

Забите, злиденне, голодне звикле до всіх негод, убога особа

Некрасов не захоплюється ним, а навпаки, засуджує. Але інша особа Росії

Зовсім інше. Народ внутрішньо й духовно багатий. Його не вбити н, не

Закабалити. Він хазяїн своєї землі. Подивимося, кого ж Некрасов відносить до

Першому, а кого до другого особам

Перша особа Росії показує, що Росія вбога й забита, так само

Як убогі й забиті й багато селян, бідняки. Це люди звиклі жити

Під гнітом своїх панів, терпіти приниження й образи. І серед них були

І такі, у кому отруту кріпосництва вбив навіть саму думку про можливості

Іншого, людського життя. От з яким розчуленням згадує про

Знущаннях свого хазяїна лакей князя Качатина Іпат:

Приїхав у відпустку князюшка,

И, погулявши, викуповував,

Мене раба останнього,

Зимою в ополонці!

Так так чудно! Дві ополонки:

В одну опустить у неводі

В іншу миттю витягне –

И горілки піднесе

Він для себе просто не мислить іншого життя:

Я князів Утятиних холоп –

– И весь отут розповідь!

Зовсім убите людське достоїнство й у лакеї князя

Переметьева. Він уважає себе щасливим, і з гордістю розповідає про

Своєї колишній “щасливого життя”:

У князя Переметьева

Я був улюблений раб….

За столом у ясновельможного

Я сорок років стояв,

Із французьким кращим трюфелем

Тарілки я лизав

Напої іноземні

Із чарок допивався

Він уважав себе щасливим навіть тому, що хворо панської

Хворобою:

Хворобою благородною,

Яка тільки водиться

У перших осіб в імперії,

Я хворий, мужиче!

Па-да-грой іменується!

Але не ці холопи становлять основну масу селянства, є

Істинно росіяни мужики, які прагнуть вирватися на волю,

Звільнитися від панського гніта. Не витримує знущання пана

“холоп зразковий – Яків вірний”. Він все своє життя присвятив тільки тому,

Що свого “пана пестив, беріг, догоджав”. Але він терпів і пестив пана до

Пори до часу. Коли пан здав у солдати улюбленого племінника Якова,

Поласившись на його наречену, Яків не витримує й мстить панові своєї ж

Власною смертю. Нехай ця помста пасивна, але в ній все-таки звучить

Протест. Навіть серед темних вахлаків, які заради обіцяних лугів

Погодилися продовжити своє рабство, найшлася людина, не согласившийся

Грати комедію. Це був Агап Петров. У ньому пробудилося почуття

Власного достоїнства, і це змусило кинути в особу князеві Качатину

Гнівні слова:

…..по милості

Мужицької нашої дурості

Сьогодні ти начальствуешь,

А завтра ми мізинку

Стусана, і кінчений бал!

У його словах чується явний протест

Свідомість, ЩоПробуджується, селянських мас особливо яскраво відбите в

Образі Якима Нагого. З його прошлого ми довідаємося, що він бував в

Петербурзі, сидів у в’язниці за те, що не поладив з одним купцем. І тому

Яким і мислить ширше, і оцінки його тверезіше, рішучіше, гостріше. Яким Нагой

Виголошує жагучу промову в захист мужика. Він говорить, що мужик – це

Теперішній богатир, що годує й одягає всю Росію й тягнучий жалюгідне

Существовоние в голоді, убогості, нестатку. Він відмінно розуміє, що в душі

Російського мужика нагромадилося досить ненависті й гніву, щоб виявити

Відкритий протест і почати революційну буру:

У кожного селянина

Душу, що хмара чорна –

Гнівна, грізна, – і треба б

Громам гриміти оттудова,

Кривавим лити дощам…

Але Яким бачить, що не розуміють ще селяни, яким шляхом потрібно

Домагатися кращого життя, і із глибоким болем у серце говорить, що

“..усе вином кінчається”. Яким без остраху вказує на винуватців

Страждань народу це:

…три пайовики

Бог, цар і пан!

Яким Ногою поборов у собі страх, перед владою царату. Всі ці

Люди характеризують народну Росію з однієї сторони. Але які ж люди

Ставляться до іншої групи людей. Одним з них був Єрмил Гирин. Він був

Борцем за щастя народне. Єрмил Гирин був дуже справедливим і чесним

Людиною, за що його поважав і любив народ. Один раз відбувся з ним такий

Випадок. Єрмил Гирин орендував млин, що хотів прибрати до рук

Якийсь купець Алтинников. Ідучи назустріч купцеві, суд вирішив продати млин

Тому, хто більше дасть за неї грошей

Але коли Алтинников не встояв, суд

Став вимагати, щоб Гирин сплатив тисячу рублів. У нього не було таких

Грошей, і тоді він пішов на базар і попросив селян допомогти йому. Селяни

Усе до одного віддали йому гроші, які вони мали при собі. І це

Говорить про те, що боротьба за своє краще существовоние можлива лише

У тому випадку, коли селянські маси об’єднаються й будуть вести

Спільну боротьбу. Але Єрмил потрапив в острог. Як же це трапилося? Коли

Бунтувала “переляканої губернії, повіту Недиханьева Село Правці”,

Усмотрители бунту, знаючи, що народ послухає Єрмилові, послали його для

Утихомирення повсталих селян. Але, видно, не про смиренність говорив селянам

Їх заступник