Карбівничий слова Микола Бажан зміцнив позиції молодого українського відродження у 20-х роках; зумів уникнути куль, Грат, колючого дроту в сумнозвісних 30-х роках; стояв на сторожі української поезії в 40-60-х роках XX ст. Головним успадкуванням письменника були такі стилі, як барокко і романтизм, елементи футуризму та експресіонізму, і, нарешті, реалізм. М. Бажан навесні 1968 року написав поему “Дебора”.
У творі розповідається про далеку поетову юність, про мистецтво Леся Курбаса, котрий зі своїм театром “Кийдрамте” приїхав 1921 року до
А Бажан показав його як митця, вчителя, людину, чия гіпнотична художня сила повернула Дебору до повноцінного життя, а в душах студійців запалила вогонь творчості. Видіння юності зникають, і поет .бачить жахливе Дантове пекло на рідній українській землі. Перед читачем – соняшник, що тягнеться несміливо до неба.
Життя перемагає смерть, квітка сонця повернена.
Так, єси!
Образ дівчини привернув увагу критиків. Дебора, до речі, за Біблією – пророчиця, воїтелька, що підняла своїх співвітчизників на боротьбу із завойовниками. Довго не друкували цю поему.
Як згадував письменник Семен Журахович, під час однієї з останніх зустрічей Микола Платонович з болем сказав: “Ось чого вже не доведеться дочекатися, так це побачити “Дебору” в книжці”.
Більше сімнадцяти років поема йшла до читача. Лише після смерті письменника була надрукована у чотиритомній збірці його творів. Твір ще раз засвідчив небуденний характер спадщини М. Бажана, що увібрала в себе філософську заглибленість, піднесеність, предметність і Грунтовність реалістичного словесного малюнка, перевагу епічного над ліричним, скульптурну виразність слова.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)