Якось у бабусиній скриньці мою увагу привернули два разки – червоний і білий. Бабуся взяла ці разки, приміряла мені і розповіла дуже цікаву історію.
Ще на початку минулого століття в українському селі не було жодної, навіть найбіднішої дівчини, яка б не мала хоч одного разка коралів, або, як їх ще називали, “доброго намиста”.
Дівчата-отримували цю прикрасу в спадщину від матерів та бабусь. З давніх-давен вірили, що намисто захищає від зурочення, а також мас лікувальні властивості.
Цікаво те, що такі улюблені і поширені в Україні
Ростуть вони в Середземному морі на глибині від 3 до 300 метрів, а обробляють їх в Італії. У давні часи коралі потрапляли в Україну через різних купців.
Я дивлюся на два разки коралів і розумію, що цінними для бабусі вони були не тому, що дорого коштували, а тому, що нагадували їй матір, батька, молодість.
Ось чому так шанобливо ставляться до цих прикрас у нашій сім’ї – адже це реліквія, яка і надалі буде передаватися з покоління в покоління.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)