“Свою Україну любіть, Любіть ії… во время люте, В останню тяжкую минуту За неї Господа моліть.”
Життя Великого Кобзаря Тараса Григоровича Шевченка – це справжній подвиг, перед яким повинні схилити голову усі наші співвітчизники, усі представники нашого народу. Давно доведено, що твори геніальних митців частіш усього ніколи не бувають вивчені до кінця. Так і з великим українським поетом – чим більше пізнаєш його життя, тим більше знаходиш незвіданого, тим більше його феномен становиться незвіданим.
А чари його поетичного
Трагічною була і доля Кобзаря. Сирітство, потім поневіряння в наймах, та увесь час немає поруч жодної рідної душі. І все це в період життя, який для кожної людини є найщасливішим та найсвітлішим. Єдина за все життя поета усмішка долі – це його звільнення з кріпацтва. І яким же треба бути цілеспрямованим і сильним, щоб за декілька років надолужити те, що набувається цілими десятиріччями – здобути гарну освіту, володіти майстерністю справжнього
Я вважаю, що справжній подвиг Т. Г. Шевченка полягає вже в тому, що він у ті часи зміг здобути таку освіту і використовував її не тільки особисто для себе, а й для свого народу. Згодом поет став засновником української літератури і національної мови.
Нажаль, життя готувало поетові все нові і нові випробування. Преш за все – це десять років заслання, в якому переслідування поета так і не закінчилося. Його кинули в нелюдські умови, його переслідували, але тяжко хворий, Т. Шевченко продовжував писати, продовжував малювати, незважаючи на те, що повинен був витримувати муштру солдатчини і знущання командирів.
Та попри все його героїчний дух залишився незламним: “Караюсь, мучусь, але… не каюсь!”.
Сьогодні досить часто люди, пригнічені своєю тяжкою буденщиною повсякденного життя відступаються від своїх принципів і ідеалів, байдужіють, черствіють і думають лише про власний прибуток. І в цьому світлі життя Т. Г. Шевченка є по-справжньому подвижницьким, бо він завжди турбувався про свій народ, про долю своєї рідної країни. Для нього власна доля – ніщо з порівнянням долі своєї Вітчизни: “Мені однаково, чи буду Я жить в Україні, чи ні… Та не однаково мені, Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні Її, окраденую, збудять… Ох, не однаково мені!”
Життя Тараса Григоровича Шевченка – це не тільки життя видатного митця, це справжній подвиг, з якого наші сучасники черпають сили для свої досягнень, для того, Ю щоб жити, як справжній патріот свої батьківщини і справжній громадянин своєї країни.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)