Твір на лінгвістичну тему. Виникнення мови
Мова – це засіб спілкування між людьми. Без неї не може розвиватися культура, наука, техніка, неможливі будь-які зв’язки між окремими людьми, людськими колективами, між країнами. Завдяки багатій яскравій мові художньої літератури ми уявляємо те, чого ніколи не бачили і, може, не побачимо: далекі країни, їхню природу, життя та побут інших народів, героїчне минуле нашого народу і навіть майбутнє.
Звідки ж узялася в людей ця чудесна здатність говорити? Коли і як виникла людська мова?
Мова
У процесі трудової діяльності у людей виникла потреба у спілкуванні. Адже боротьба за життя для первісних людей була дуже важкою. Вони могли долати всілякі труднощі лише колективно.
Потреба діяти спільно за тяжких умов існування, ділитися трудовим досвідом, сказати, порадити, попросити щось під час праці сприяло виникненню мови.
Звичайно, мова первісних людей була дуже примітивною, але за розвитком суспільства
Мова – це історія народу. Всі попередні покоління від найдавніших часів залишили в мові свої глибокі сліди.
Мова – це пам’ять народу. Але майбутнє виростає з минулого. Всі матеріальні і духовні цінності – гідростанції, будови, наукові відкриття, мистецькі твори тощо – ми створюємо й відкриваємо не тільки для себе, а й для тих, хто житиме згодом.
На земній кулі є близько трьох тисяч мов. Кожен народ розмовляє своєю мовою, створює наукові, культурні, мистецькі цінності.
Нашою рідною мовою є мова п’ятдесятимільйонного українського народу, який прославив себе у боротьбі проти загарбників, що вдиралися на його землі, намагалися поневолити людей, пограбувати господар ство, знищити культурні надбання.
Передові українські письменники послідовно боролися за українсь ку літературну мову, за її чистоту й розвиток, доводили що українська мова жива і придатна для літературної творчості.
Для нас рідна мова – це дорога спадщина, яка об’єднує в собі народну мудрість. Це наша гордість, бо все, що створено нею, увійшло в скарбницю загальнолюдської культури. Обов’язок кожного з нас – берегти дорогоцінні скарби рідної мови, її запашні барвисті слова, образи, шліфувати і збагачувати їх, щоб передати прийдешнім поколінням спадщину, гідну нашої великої доби.
Пам’ятаймо ж заповіт великого поета Володимира Сосюри:
О, мова рідна! Їй гаряче
віддав я серце недарма.
Без мови рідної, юначе,
й народу нашого нема.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)