У драмі “Бояриня” авторка звертається до національної історії свого народу, вона переносить читачів у часи гетьманування Петра Дорошенка, який вів боротьбу за визволення українського народу з-під гніту російського царату та хотів об’єднати Україну. Ті часи були тяжкими для українського народу, і саме тоді розгорталися події драми “Бояриня”.
Доля головної героїні – Оксани – схожа на долю всієї України. Під час вільного існування України життя Оксани було радісним і щасливим. Вона дуже любила свою Батьківщину та свій
Оксані було дуже боляче залишати свій рідний край; хоча Степан попереджав її про інше життя на чужині, вона була впевнена, що кохання переможе все, що буде заважати їхньому щастю. Не знала вона різниці між життям в Україні та життям у Москві, думаючи, що й звичаї й навіть мови майже однакові.
Але коли приїхали до Москви, Оксана злякалася, бо тамтешні звичаї та життя були геть іншими, ніж на її Батьківщині. На чужині вона не бачила волі й радості життя та дедалі більше сумувала
Але згодом жінка зрозуміла, що вже не може нічого вдіяти, і теж підкорилася. Коли Оксана, не витримавши неволі, захворіла, Степан запропонував їй хоча б на місяць повернутися в Україну, вона усвідомила, що вже ніколи не побачить Україну та своїх рідних, бо їй буде соромно повертатися в країну, яку зрадила: “Я й в вічі не насмію їм глянути…”
Леся Українка в драмі “Бояриня” проводить паралель між долею Оксани та долею України й українського народу: вони скорилися ворогові, хоча й намагалися боротися до останнього, але ворог був сильніший за них. Авторка зображує трагедію рідного краю, який не зміг залишитися вільним. Вона закликає людей до боротьби за свою волю й волю своїх рідних.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)