Коли людині 15-16 років, вона часто задумується над тим, який зміст вкладено в поняття “сім’я”. Як на мене, сім’я – на першому етапі – єднання двох закоханих сердець, а потім вже – виховання дітей. Немає кохання – немає сім’ї. Поети називають його величною поезією життя, вершиною духовності людини, торжеством її природних сил.
Пам’ятаєте висловлювання Ж.-Б. Мольєра: “Хто не кохав, той не жив”. Ця істина є вічною.
Ті, хто стверджують, що кохання взагалі немає, просто не доросли до цього прекрасного почуття.
Кохання
Кохання має бути взаємним. Якщо є взаєморозуміння – можна все перебороти, якщо його немає, в родині панує відчай, лайки, що найчастіше негативно відбивається на дітях. Для взаємної любові недостатньо зовнішньої краси і фізичної сили.
Необхідно мати високий рівень духовності: розум, душу, серце, високі почуття.
Любов як регулятор сімейного щастя розуміють по-різному: або усвідомлено, або стихійно. Згадаймо
Поряд – українські Наталки та Оксани, що, торгуючи своїм тілом, заробляють гроші в далекому зарубіжжі. Порушуючи всі місцеві закони про зайнятість і оплату праці, долаючи тугу за рідними й Батьківщиною, вони нелегально шукають подачки-заробітку в Італії, Іспанії, Португалії, Туреччині та інших країнах.
Усі ці акти відчаю людей, що втратили (а може, й не мали її) віру в нормальне, в тому числі й сімейне життя супроводжуються багатьма збоченнями, які не можна виправити. Щоб сімейне життя було щасливим, треба, як кажуть, “відшукати” того, хто може покохати тебе. Для цього треба бути спостережливим, знати психологію людини в цілому.
Між чоловіком і жінкою має бути гармонія. Якщо її немає в перші дні чи місяці сумісного життя, не треба боятися, прогнозувати щось прикре, нерадісне. Подружжю, коли чоловік і жінка довіряють одне одному, підтримують, під силу змінити норми життя, усталені традиції, підпорядкувати принципи єдиній меті.
Відсутність гармонії – одна з основних причин розладу сім’ї. Зі сльозами на очах я читала оповідання В. Шовкошитного “Під осокором”. Мене вразила доля двох дівчат: Катерини і Любки.
Перша з них – вольова, сильна натура. Коли планує щось, обов’язково досягне мети. Любка – сором’язлива, скромна дівчина, єдина донька своїх батьків, які леліяли її, ніби ясочку. Обидві дівчини покохали Василя, в якійсь мірі жорстокого й непорядного юнака, для котрого любов – це перш за все статева близькість.
Спершу він “причарував” Любку, а Катерина сама домоглася свого, й вони одружилися. Любка страшенно переживала те, що сталося. Потім – уже й батьки помітили вагітність.
При пологах, пише автор, у Любки відібрало мову, руки, ноги. “І тільки очі залишив Господь, щоб бачити й плакати, та слух, аби чути, як плаче Івасик”.
Дівчина, прикута до ліжка, а дитя, коли вже зіп’ялося на ніжки, стрічкою прив’язане до маминого ліжка. Моторошно стає, коли читаєш рядки про загибель Івасика. “Воно скотилося з мертвих маминих ніг до печі. Стрічка блакитною змією оповила його від поясу, зв’язала ручки, схопила горло. Івасик скрикнув, ще раз перекрутився, затягнувся зашморг, і хлопець захрипів… “.
Хто винен у загибелі дитини? Любка, що вірила коханому, не бачила, як він очима “стріляє” за Катериною, чи, може. Василь, що віддав себе Катерині?
Які тут можуть бути висновки? Важко стверджувати щось з позицій свого досвіду.
І все ж я переконана, що сімейні стосунки мають бути законно оформленими. Це по-перше.
По-друге, у любові треба керуватися не лише почуттями, а й розумом.
Російський психолог Д. Кочетов радить: щоб не сталося, не впадайте в розпач, навпаки, скажіть “дякую” чоловікові, який вас більше не кохає або ви розлюбили його. Такий крок, на думку того ж психолога, є чудом кохання. І кожна людина спроможна на неймовірні зміни: знову покохати, коли вже її не кохають, піднестися над усіма негараздами; зустрівши нове кохання, дякувати Богові за пережиті неповторні дні.
Подумаймо! Хоча… Хіба це єдиний вихід із ситуації, яка склалася?
(2 votes, average: 3.50 out of 5)