Твір на тему: Слюсаря викликали? (Твір на морально-етичну тему у публіцистичному стилі)

Хто не чув ці слова? Ось дзвінок у двері – і на порозі з’являється наш рятівник. Він і течу ліквідує, він і сантехніку змінить. А ось наш слюсар-сантехнік Михайло Костянтинович може поліпшити настрій господарям квартир не тільки своєю професійною роботою.

Зараз поясню чому.

Одного разу Михайла Костянтиновича викликала для усунення негараздів у ванній кімнаті вісімдесятирічна мешканка нашого будинку Ніна Семенівна. Вона приятелює з моєю прабабусею. У Ніни Семенівни є лише дочка, і та живе в іншому місті. Онуків і правнуків своїх

жінка практично не бачить.

Посилює самітність Ніни Семенівни немічність, їй важко виходити у двір. Робітники соціальної служби допомагають їй у побуті.

Іноді моя прабабуся приходить до Ніни Семенівни, щоб допомогти в домашніх справах і просто випити чайку. Якось моя прабабуся прийшла у гості до Ніни Семенівни і здивувалася: на письмовому столі і підвіконні вона побачила різноманітні фотографії. Видно було, що зроблені вони сучасною апаратурою, справжнім фотохудожником.

– Та це ж справжні картини! – із захопленням вигукнула моя прабабуся. – Звідки вони в тебе, Семенівно? Ніколи раніше ти не показувала

мені цю красу.

– А я й сама тільки вчора їх одержала. Дивлячись на ці фотографії, я наче зробила екскурсію нашим містом, яке дуже змінилося останнім часом.

– Так все ж таки, звідки у тебе це диво? – не вгамовувалася прабабуся.

– Зараз, зараз, Сергіївно… А річ була ось у чому.

Ніна Семенівна зателефонувала до “Жилкомсервісу”: треба було змінити гумову прокладку у крані. Довго чекати на слюсаря не довелось. І, як завжди, прийшов слюсар-сантехнік Михайло Костянтинович. Це людина охайна, доброзичлива.

Він невисокий на зріст, міцної статури, але рухливий. Коли Михайло Костянтинович виконує якусь роботу, неодмінно розповідає господарям щось цікаве зі свого життя. В молодості він служив на флоті, зараз на пенсії, але сил вистачає, щоб працювати.

– Я можу тільки позаздрити вам, – сказала Ніна Семенівна Михайлові Костянтиновичу. – У вас цікаві зустрічі з різними людьми. Я ж не маю сил виходити з квартири. Ніби заручниця в чотирьох стінах.

Лише телевізор скрашує моє життя.

І тут Михайло Костянтинович сказав:

– Вихід, шановна Ніно Семенівна, є завжди. Я допоможу вам зробити ваше життя цікавішим. Завтра прийду до вас.

Чекайте.

І дійсно, як і обіцяв, Михайло Костянтинович прийшов.

– Приніс вам свій фотоальбом, – сказав він. – Є у мене захоплення. У вільний від роботи час займаюсь фотографією.

Він залишив Ніні Семенівні знімки, зроблені у різноманітних куточках міста. Тут були і нові фонтани, і нові будови, і, звісно, багато знімків було присвячено природі.

– Дивіться і мандруйте, – посміхнувся Михайло Костянтинович. – Я відтепер частенько приноситиму вам свої фотороботи. Я мешкаю у вашому будинку. Тож далеко йти не доведеться.

Ніна Семенівна повеселішала, менш почала говорити про свої хвороби. Воістину небайдужі люди змінюють цей світ.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)
Твір на тему: Слюсаря викликали? (Твір на морально-етичну тему у публіцистичному стилі)