Нарешті сніг! (твір-опис)
Цього року осені, здавалося, не буде кінця.
Уже давно опало листя з дерев і птахи відлетіли у вирій. У будинках давно вже увімкнули опалення, а зими все ще не було.
День у день я визирав уранці з вікна своєї кімнати, сподіваючись побачити там сніг. Але снігу не було. І справді “унылая пора”!
Тільки одного разу сніжок ненадовго припорошив місто, але вже за годину-другу почав танути. Утворилась мокротеча. Це мені зовсім не подобається!
Ні те ні се, ні осінь ні зима. Така погода ще буває наприкінці зими,
Бо тоді з кожним днем дедалі дужче припікає сонечко.
А зараз, здається, все завмерло та ніколи не буде жодних змін. Ось звідки у людей нудьга. Через відсутність змін у їхньому житті.
Мені здається, що це стосується не тільки природи, але й життя кожної людини. Коли воно одноманітне, дорослі нервують, сваряться, самі вигадують собі проблеми…
Ось вже й середина грудня. Нарешті у повітрі закружляли
У всіх з’явиться хороший настрій, стане немов трохи світліше на душі. І всі почнуть готуватися до веселого Новорічного свята.