Моя матуся (твір-опис людини)
Вона стоїть і дивиться на мене. її погляд м’який, теплий, ніби підсвічений якимось яскравим світлом. Від неї йде доброта і ще… ще якась безпомічність.
Мама… матіночка… матуся… Безліч дорогих серцю слів можна сказати про маму. Вона єдина, хто пробачить усе, хто пригорне до себе та захистить у будь-якій ситуації. Ось зараз я стою, дивлюсь на неї і привітно посміхаюсь.
На душі така приємна ніжність.
Матусині губи поступово розпливаються в таку знайому усмішку. От зараз матуся посміхнеться,
Вони міняться, вони виграють якимось неземним світлом.
Моя матуся дуже весела, дотепна,
У кожному її слові і русі відчувається глибока внутрішня гармонія. Коли вона швидко йде, то її волосся, зібране в “хвостик”, кумедно підстрибує. Я дивлюсь на матусю і радію, що в мене така добра, стильна, сучасна мама.
Просто найкраща в світі!