Людина і рідний край
Ми тут зросли, нам тут співали
Розмріяні ліси й поля;
Ми тут жили і тут вмирали.
Це наша батьківська земля.
/ П. Карманський /
Задумаймося… Досить тісний зв’язок існує між людиною і природою. І людина, і рослина для того, щоб вижити, пускає глибоко свої корені на тій землі, де народилася й живе.
Для кожного з нас найсвятішими є слова: мати, батьківщина. Адже батьківщина, на мою думку, – це не тільки наша країна, а й рідна домівка, і те місце, де народився, виріс, де вперше почув лагідну мамину колискову,
Але в житті не завжди буває так, як цього хочеш. Бо життя прожити – не поле перейти. Воно постійно вносить свої корективи. І хто знає, як складеться життя у майбутньому.
Але я переконаний, де б ти не жив, куди б не закинула тебе доля, отой солодкий та коханий дим рідного краю має бути завжди з тобою. Мені здається, що мандрівка в минуле, до рідних батьківських стежинок – це не мода і не забаганка, а людська потреба, яка освячується духовними витоками, громадянським обов’язком.