З відстані майже двох століть ми бачимо, що без Панаса Мирного, без його літературної творчості, не можна навіть уявити українську літературу. Цей видатний письменник став одним із основоположників і корифеїв національної соціальної і психологічної прози.
Якщо б у мене була можливість написати листа Панасу Мирному, зробила б я це приблизно так:
“Добрий день, вельмишановний Панас Якович!
Зараз за шкільною програмою ми вивчаємо вашу творчість і мені стало відомо багато інформації про Ваше життя і Ваші твори. Тепер я знаю, що перший
Трохи пізніше ви вирішили спробувати свої сили у прозі і драматургії, і як показав час, це Вам неабияк гарно вдалося. Ви завжди з великим натхненням працювали над своїми творами, роблячи це винятково вимогливо і завжди доводячи їх до високого ідейного та художнього рівня.
З розповідей вчителя я дізналася, що першим Вашим прозовим твором стало оповідання “Лихий попутав”, написане у 1872 році. Одразу ж після друку твір привернув
Також мені стало відомо, що на початку Вашої творчої діяльності найбільш усього Вас приваблювала тема безпросвітності, деспотизму і кар’єризму, що у ті часи панувала у середовищі чиновників. А ось обдарованій і чесній людині місця там не було. Прикладом тому може бути головний герой оповідання “П’яниця”, який будучи обдарованим юнаком, жадібно прагне до знань, має талант музиканта, але ніяк не може змиритися з задушливими обставинами канцелярської служби. Він занепадає духом, прихиляється до чарки, втрачає життєві сили і врешті-решт гине. Але не менше виділялися літературними критиками і інші Ваші новели і оповідання, в основу яких Ви поклали актуальні суспільні проблеми Вашого часу і які відрізнялися прогресивними демократичними поглядами.
Це такі твори, як “Лови”, “День на пастівнику”, “Морозенко”, “Казка про Правду і Кривду” і багато інших.
Особливо цікавою у цьому відношенні є Ваша повість “Лихі люди”, де уперше в літературі було зображено розмежування у середовищі інтелігентів та розглянуті причини, через які розійшлись у своїх поглядах колишні шкільні товариші. На той час Ваш твір визначався незвичайною композицією, бо образи товаришів юних років тюремного священика Попенка, який став егоїстом і циніком, прокурора, реакціонера і кар’єриста Шестірного і революціонера-народника Жука розглядуються через призму спогадів в’язня-письменника Петра Телепня. У цій повісті Вам вдалося дуже вдало викрити “лихих людей”, які втілюють в собі образи супротивників царської влади.
Я вважаю, що Ваша повість “Лихі люди” була сміливим кроком в умовах тогочасного суспільства, а з часом вона стала значним досягненням національної літератури.
Тепер я знаю і те, що улюбленою Вашою темою були праця та життя селян, їх мрії і сподівання. Найяскравішим твором на цю тему став роман “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”. Ідею цього роману Ви взяли із розповіді хлопчика-візника про розбійника Василя Гнідку, що разом зі своєю ватагою вирізав родину заможного козака, а потім потрапив на каторгу, розповіді, яку ви почули під час службової поїздки до Полтавщини. У цьому творі ви розглядуєте причини виникнення негативних явищ у народному житті, які, на Вашу думку, були зумовлені не зіпсованістю окремих людей, а створеними у той час соціальними умовами.
Про Вашу творчу спадщину можна розмовляти ще довго, але я буду закінчувати свого листа і наприкінці лише скажу, що Ваш внесок в українську літературу важко переоцінити. Завдяки Вашим творам ми дізнаємося багато нового та цікавого про життя українського народу у другій половині XIX століття та можемо зробити багато корисних висновків особисто для себе. За це Вам велике спасибі, і прощавайте, великий і талановитий Панас Якович Мирний!”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)