Культура мови – це вміння висловити свої думки чітко і ясно. Якщо зібрати всі висловлювання про мову, вийде велика і досить повчальна книга. Ось деякі думки про культуру мови. “Заговори, щоб я тебе побачив” (Сократ), “Слово, що йде від серця, проникає в серце” (Нізамі), “Мовна малограмотність завжди є ознакою низької культури і завжди сполучена з малограмотністю ідеологічною” (К. Паустовський), “Культура мовлення людини – це дзеркало його духовної культури” (В. Сухомлинський).
А ось прислів’я: “Слово не горобець,
Щоб правильно і красиво говорити, слід, з моєї точки зору, збагачувати свій словниковий запас, правильно вимовляти слова, використовувати крилаті вирази, прислів’я і приказки, читати художню літературу, слухати радіопередачі. Необхідно боротися зі “словесним сміттям”. Всіляко уникати слів жаргонної лексики, таких, як “шамать” , “кльово”, “блиск”, “мура”, “кімарі” та інших.
Потрібно викладати думки коротко.
Слід говорити правду. Має значення не тільки, що сказано, але і як сказано. Б. Шоу говорив, що є п’ятдесят способів сказати “так” і п’ятдесят способів сказати “ні”, але тільки один спосіб написати це. Мене приваблює плавна мова.
Багаторазові повторення слів, різкі контрасти в ритмі – все це залишає неприємне враження у співрозмовника.
Лев Успенський зауважив: “Мені на моєму віку доводилося зустрічати суб’єктів з колишніх – чи то офіцерів, чи то адвокатів, які володіли мистецтвом, ні на півтону не підвищуючи голосу, не вимовляючи жодного “непристойного” слова, так звернутися до офіціанта в ресторані, до жінки, яка чомусь їм не сподобалася, до небажаного відвідувача, що порівняно з цим образливим лакованим хамством будь-який мат здався б просто лише провінційної грубістю”. Однак, людина може досконало володіти всіма перерахованими вище якостями, але ввічливим при розмові її не назвеш.