Твір-лист. Ми живемо в краю Григорія Сковороди Добрий день, дорога моя Надійко!
Дуже хочу приїхати до тебе в Дніпропетровськ. Сподіваюсь, що наша зустріч не за горами, а поки що розповім тобі про одну цікаву екскурсію. Коли ти приїдеш до мене в гості, я неодмінно покажу тобі джерело Сковороди… Неподалік нашого селища тягнеться Бабаївський ліс. У нім бував письменник-філософ Григорій Савич Сковорода.
Мандруючи від села до села, любив мислитель спілкуватися з природою. І наші ліси – Покотилівський, Гладківський, Бабаївський – не
Могутні дуби, котрі багато бачили на своєму віку (адже тут ростуть столітні дуби!), спостерігали за нами і ніби хотіли щось розповісти. Казкова краса, Надійко! Але ось – невеличка галявина. При згадці, що тут ходив старий мудрець Сковорода, зразу війнуло давниною.
Підходимо до лісового джерела. Кришталево-чиста холодна вода збігає вниз і губиться у лісовому озерці. Аж ось бачимо меморіальну
Стоит явор над горою, Все кивает головою. Буйны ветры повевают,
Руки явору ламают. А вербочки шумят низко, Волокут мене до сна. Тут течет поточек близко, Видно воду аж до дна.
До побачення, Надійко! Коли зможеш – приїжджай: тобі завжди раді на Харківщині. Всього найкращого!