До жанру поеми Пушкін Звертався протягом усього свого творчого шляху. У ранній творчості в нього переважають романтичні поеми. Починаючи з 1825 р. жанровий діапазон Пушкіна значно розширюється.
Так, незабаром після того, як він завершив трагедію “Борис Годунов”, Пушкін пише сатиричну поему “Граф Нулин” (1825), створення якої було підготовлено досвідом роботи над першими розділами “Євгенія Онєгіна”. Послідовне зображення “прози побуту”, живих картин і образів російської дійсності характерно й для його поеми “Будиночок
Найбільш значні поеми Пушкіна останнього періоду “Полтава” і “Мідний вершник”. Уже в последекабрьской ліриці
Поети XVІІІ в. бачили в Петрові ідеал “освіченого монарха”. У конкретно-історичних умовах своєї епохи Пушкін використав тему Петра як свого роду повчання, урок для Миколи І (“Станси”, 1826; “Бенкет Петра Великого”, 1835). Із часом розуміння й тлумачення образа Петра в Пушкіна заглиблюється й уточнюється. Це чітко простежується у двох його найбільших поемах