На мою думку, це твердження звучить дещо суперечливо при буквальному прочитанні. Адже шанобливість – це ставлення до людини з повагою, з врахуванням її особистості, інтересів, життєвого досвіду. Але всього цього замало для того, аби викликати в когось почуття любові, бо любов – явище глибоке, таємниче та багатогранне.
Швидше за все, правильно буде інтерпретувати думку Б. Грасіана так: шанобливе ставлення до людей у більшості випадків викликає в них позитивне ставлення до тебе. Тому що кожний оцінить те, що ти поважаєш його індивідуальність,
Традиція українського народу – шанобливе ставлення до людей старшого покоління. Згадаємо ставлення українців до батьків, старих, старців-кобзарів, козацьких отаманів. Бо це люди з багатим життєвим досвідом, наділені мудрістю та цінними знаннями.
Втрата поваги одне до одного не приводить ні до чого доброго, як це майстерно
І тут дуже важливо, щоб твоя шанобливість була щирою та безкорисною й не переходила в грубі лестощі. Бо якщо так, то це означає, що тобі чогось потрібно від людини, а твоє справжнє ставлення до нього може бути зовсім неприязне. І в такому випадку людина рано чи пізно відчує, що її використовують, і відвернеться від тебе. Можливо, ти отримаєш щось завдяки своєму підлещуванню, але втратиш шанс на справжню дружбу та повагу.
Мені здається, це твердження може бути вірним і в тому випадку, коли стосується лише зовнішнього вияву доброго ставлення до малознайомих чи незнайомих людей. Тобто, простого етикету. Адже нам зовсім не важко бути ввічливими – привітатися з сусідом з під’їзду, говорити “дякую”, “будь ласка”. І хоч це дрібниці, але нам самим приємніше спілкуватися з ввічливою людиною.
Отже, шанобливість – це справді ключ до взаєморозуміння та поваги між людьми.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)