Кохання Фауста та Маргарити – трагічне зіткнення різних за суттю та прагненнями людей. Гете В творі “Фауст” розповідає історію незвичайної людини, яка проходить шлях випробувань, зокрема коханням. Фауст – вчений, який вдається до чарів аби зрозуміти сенс життя. Він дуже розумний, спраглий до нових знань.
Проте герой незадоволений, його замкнутий спосіб життя набрид йому, він прагне справжньої свободи серед прекрасної природи в полоні сильних почуттів. Автор не наділяє Маргариту ні особливим розумом, ні високими прагненнями.
Він може отримати будь-яке задоволення від життя. Побачивши Маргариту, Фауст бажає домогтися її кохання. Герой відмовляється від допомоги свого провідника, адже хоче відчути справжню любов, а не штучну, отриману за допомогою хитрощів.
Омолоджений Фауст закохує в себе дівчину. Маргарита стає цілком відданою
Герої по-справжньому кохають один одного, але вони настільки різні, що це унеможливлює їхнє спільне майбутнє. Вони належать до різних соціальних прошарків, неоднаково сприймають життя. Маргарита інтелектуально сильно поступається Фаусту, тому він не може розділити з нею радість пізнання світу.
Фауст прагне рухатися далі, йому недостатньо тихого сімейного життя. Він не може подолати в собі жагу знань. А Маргарита ніколи б не зрозуміла прагнень коханого. Вона – звичайна людина, що звикла вдовольнятися малим. Окрім різних світоглядів, героїв розділили й суспільні умовності того часу.
Жінка, яка вступала у позашлюбні відносини, гостро засуджувалась. Фауст не зміг оцінити, на які жертви заради нього пішла Маргарита. Сам Гете вважав головною причиною трагічного зіткнення Фауста і Маргарити сферу духовного розвитку героїв. Різні прагнення призвели до трагічної розв’язки любовних відносин. Їх остання зустріч відбулася у в’язниці, де чекала вироку Маргарита. Фауст прагне врятувати кохану.
Але жінка визнає свою провину і не хоче допомоги. Її розкаяння рятує від пекла. Гете співчував своїй героїні, яка від природи була чистою та доброю дівчиною. Пристрасне кохання Фауста призвело до трагедії.
Але все ж таки автор рятує свою Маргариту, а Фауста змушує зрозуміти його провину.