Трагічні події в Україні 1768 року та їх відображення в поемі Т. Шевченка “Гайдамаки”
Складна і трагічна доля українського народу. Багато нещасть випало йому, та ніколи українці не втрачали надії на свободу й незалежність своєї країни.
У ХVIII столітті в Україні ширився гайдамацький рух. Українці воювали з польською шляхтою за соціальну й національну незалежність Правобережної України. Виступали вони і проти релігійного гніту.
Найвищим проявом гайдамацького руху було повстання 1768 року, відоме під назвою Коліївщина.
У місті
Проти нелюдської жорстокості шляхти виступили козаки. Повстання почалося в районі Мотронинського монастиря біля Черкас у травні. Дуже швидко боротьба охопила велику територію України:
Панівні кола Польщі уже не могли самі розправитися з повстанцями, вони звернулися по допомогу до уряду Росії. Боячись поширення повстання, царський уряд послав свої війська проти повстанців. Ватажки Залізняк, Гонта, Неживий були по-зрадницькому схоплені, загони роззброєні, повстання придушене.
Про гайдамаччину в часи Шевченка було написано дуже мало. Все опубліковане поет читав із великим інтересом. Та в оцінці повстання він іде самостійним шляхом.
У “Передмові” він писав, що розповідає про гайдамаччину так, як чув від старих людей, зокрема і від свого діда Івана, учасника повстання.
Поема “Гайдамаки” має дві сюжетні лінії. Основна – широке зображення гайдамацького повстання. Друга – взаємини Яреми й Оксани. У вступі поет заявляє, що героєм його поеми буде повсталий народ та його представник – наймит Ярема.
Епілог є завершенням першої сюжетної лінії. У ньому йдеться про поразку гайдамаків та про їх нескореність. У поемі все підпорядковано показові причин наростання народного гніву та великого розмаху повстання.
Події розгортаються у швидкому темпі, картини йдуть у логічній послідовності. Ліричні відступи дають можливість поетові висловити думки про події, своє ставлення до героїв твору. Т. Шевченко ніби живе з гайдамаками одними помислами й бажаннями, він і звертається до них, як до рідних: “Сини мої, гайдамаки!” Автор показує пригноблених людей, що піднялися на боротьбу, справжніми героями, творцями історії. І Шевченко серед своїх мужніх і нескорених героїв:
Я не одинокий, є з ким в світі жить…
Я не одинокий, є з ким вік дожить.
Поема “Гайдамаки” має велике виховне значення і в наш час. Вона виховує почуття гордості за історичне минуле нашого народу, почуття вірності своїй Батьківщині, почуття вдячності безстрашним і мужнім борцям за незалежність країни. Свій твір хочеться закінчити словами великого Кобзаря:
Тії слави козацької
Повік не забудем!
(2 votes, average: 5.00 out of 5)