Доведені до відчаю жорстоким гнобленням зубожілі селяни Західної України в пошуках кращої долі кидали рідні землі і виїжджали в далекі краї. Особливо масовою була еміграція на початку XX ст., за перше десятиріччя виїхало понад двісті тисяч чоловік. Стефаник, навчаючись у Ягеллонському університеті в Кракові, був свідком того, що відбувалося на вокзалі: “Жінки бігали і верещали за загубленими дітьми, урядники одного-двох мужиків силоміць пхали до воза, а публіка дивилася на те і, перестрашена, питалася, що то є і хто лишився на тій землі, що
В. Стефаник одним із перших помітив це страшне явище, подавши голос на захист цих страдників, які спродували останнє майно і їхали шукати порятунку за океаном. У новелі “Камінний хрест” подано сповнене каторжної праці життя Івана Дідуха. Колишній наймит-сирота, він тяжко працює на своєму клаптику землі, який знаходиться на самісінькому вершечку горба.
Тут він вирощував хліб, тут втратив свою силу і здоров’я, став напівкалікою. Односельчани прозвали його “Переламаний”, бо внаслідок важкої праці ходив згорбленим. Його змучене тіло боліло, уранці він ледве зводився з постелі.
Разом
Безвихідне становище змушує родину Дідуха їхати до Канади шукати кращого життя. Автор використовує образ розвіяного листя, що уособлює долю його героїв. “Підемо світами і розвіємося на старість, як лист по полю”, – з болем говорить Іван про своє майбутнє, прощаючись з рідним краєм, людьми, домівкою. А ще ставить він кам’яний хрест на пагорбі, як спогад про себе.
Цей хрест є символом непосильної праці всього селянства, а ще він асоціюється з образом “далекої могили” – еміграції.
Події, покладені в основу новели, взяті з реального життя. Прообразом Івана Дідуха був русівський селянин Іван Ахтемійчук, який, виїхавши до Канади, листувався з письменником. А в Русові ще й досі на одному з горбів стоїть почорнілий кам’яний хрест, споруджений Ахтемійчуком на своєму полі.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)