Ми живемо у час відродження незалежності нашої країни, відродження її звичаїв, традицій, культури. Від кожного з нас залежить майбутнє України. Як наші далекі предки, ми повинні турбуватися, щоб українська мова, українське слово чули не тільки ми, а й в усьому світі. Бо у світі завжди поважали і поважатимуть людей, які дбають про свою національну культуру, про інтереси своєї держави.
Бо хто ж, як не ми, українці, буде турбуватися про розвиток нашої мови, літератури, театру, науки. Бо поки є мова – є народ. Ця думка видатного українського письменника,
На жаль, в нашій країні є люди, які вважають, що загальнолюдські цінності повинні домінувати над національними, або розглядають їх не в єдності. Тому в нашому суспільстві панує думка про необов’язковість знання української мови, її розвитку, а це призводить до національного занепаду. Соромно, але і на початку XXІ століття ми говоримо про відродження традицій, культури українського народу, у якого за плечима тисячолітня історія.