Темі війни нашого народу з фашистськими загарбниками присвячена книга Віталія Закруткіна “Матерь людського”, написана практично відразу після закінчення Великої Вітчизняної війни. У своїй книзі автор відтворив образ простій росіянці жінки, що переборола страшні удари долі
У вересні 1941 року гітлерівські війська далеко просунулися в глиб радянської території. Багато областей України й Білорусії виявилися окупованими. Залишився на зайнятий німцями території й загублений у степах хутірець, де щасливо жили молода жінка Марія, її
Захопивши раніше мирну й рясну землю, фашисти всі розорили, спалили хутір, погнали людей у Німеччину, а Івана й Васятку повісили. Однієї Марії вдалося врятуватися. Самотньої, їй довелося боротися за своє життя й за життя свого майбутнього дитини
Страшні випробування не зломили цю жінку
Подальші події повети розкривають велич душі Марії, що стала воістину Матір’ю людської. Голодна, змучена, вона зовсім не думає про себе, рятуючи дівчинку Саню, смертельно поранену фашистами. Саня замінив загиблого Васятку, стала часточкою того життя Марії, що розтоптали
Коли дівчинка вмирає, Марія ледь не божеволіє, не бачачи змісту свого подальшого існування. І все-таки вона знаходить у собі сили для того, щоб жити. На превелику силу переборюючи горі
Випробовуючи пекучу ненависть до фашистів, Марія, зустрівши пораненого молодого німця, несамовито кидається на нього з вилами, бажаючи помститися за сина й за чоловіка. Але німець, беззахисний хлопчик крикнув: “Мама! Мама!” І серце російської жінки здригнулося. Великий гуманізм простій росіянці душі гранично просто і ясно показаний автором у цій сцені
Марія відчувала свій борг перед людьми, викраденими в Німеччину, тому стала збирати врожай з колгоспних полів не тільки для себе, але й для тих, хто, може бути, ще повернеться додому. Почуття виконується долга, що, підтримувало її у важкі й самотні дні. Незабаром у неї з’явилося велике господарство, тому що на розграбоване й спалене подвір’я Марії стікалося все живе. Марія стала як би матір’ю всієї навколишньої її землі, матір’ю, що поховала чоловіка, Васятку, Саню, Вернера Брахта й зовсім незнайомого їй, убитого на передового політрука Слави. І хоча вона перенесла смерть дорогих і улюблених людей, її серце не зачерствіло, і Марія змогла прийняти під свій дах сімох ленінградських сиріт, волею доль занесених на неї хутір
Так і зустріла ця мужня жінка радянські війська з дітьми. І коли в спалений хутір увійшли перші радянські солдати, Марії здалося, що вона народила на світло не тільки свого сина, але й всіх знедолених війною дітей миру…
Книга В. Закруткіна звучить як гімн російській жінці, прекрасному символу гуманізму, життя й безсмертя роду людського
Цивільне й частка, радість перемоги й гіркота непоправних втрат, суспільно-патетичні й інтимно-ліричні інтонації переплітаються в цих добутках нероздільно. І всі вони – сповідь про випробування душі на війні кров’ю й смертю, втратами й необхідністю вбивати; всі вони – літературний пам’ятник невідомому солдатові
(1 votes, average: 5.00 out of 5)