Якось Фрідріх Шиллер сказав, що знає, як уберегти людей від падіння. Для цього, за його думкою, треба закрити своє серце для слабкості. Глибина цього вислову стає більш прозорою, коли вдивляєшся в постать німецького поета-романтика Фрідріха Шиллера. Цей видатний гуманіст багато замислювався над питанням сенсу людського життя.
Сучасники Шиллера повністю втратили щирість у стосунках з ближнім і жили вже не за вірою, а за розрахунком, вбачаючи в людях не друзів, а майже ворогів. Шиллер був проти розквіту такого кричущого індивідуалізму та зневіри.
“Розбійники”
Він ненавидить убозтво навколишнього життя і з огидою та презирством ставиться до лицемірів, які улесливо підкоряються могутнім володарям, водночас утискуючи бідних людей. Карл не хоче жити за законами, хитро користуючись якими, пройдисвіти та лихварі живуть так добре. Карл Моор каже
Але ж у глибині душі юнак залишається доброю і чистою людиною. Дізнавшись про те, що граф Моор позбавляє його батьківського спадку, Карл впадає у відчай, а цю особисту образу сприймає як черговий прояв загальної несправедливості. Отже, юнак йде із суспільства: він ховається у Богемському лісі і стає на чолі розбійників. Карл Моор, графський син, грабує багатіїв та вельмож і допомагає гнаним і знедоленим.
Поведінка юнака нагадує героїв народних балад по благородних розбійників.
Франц Моор, брат Карла, дотримується інших життєвих принципів. Шиллер змальовує досить неприємну постать егоїста, циніка, який позбавлений честі та сумління. Саме Франц спричинив до того, що батько залишив Карла без спадку, зганьбивши брата перед старим графом. Крім того, Франц хоче одружитися з Амалією – нареченою Карла.
Метою життя Франца є задоволення власних бажань. Ця людина вважає, що честь та сумління подібні виключно простолюду. Франц Моор прагне грошей і влади, вважаючи, що немає перешкоди, яка б завадила йому досягти мети. Ця поведінка є ганебною. Навіть рідного батька Франц згодом прирікає на голодну смерть.
Але ж світ доволі справедливий: Франца починають переслідувати моторошні видіння, які можна вважати розплатою за жорстокість та злочини. Мабуть, не треба було Францеві колись вихвалятися, кажучи: “Блідість злиднів і рабського страху – ось кольори мого герба”. Франц Моор неспроможний подолати докорів сумління.
Жахаючись неминучої кари, він накладає на себе руки. Може здатися, що життєва філософія його антипода – Карла – перемогла. Але це не зовсім так.
У фіналі драми Карла Моора охоплюють важкі сумніви. Він задається питанням, чи вірний шлях йому прийшлося обрати? Карл розуміє, що схибив.
За свої благородні злочини йому доводиться розплатитися смертю батька та Амалїї. Згодом розбійник дістає висновку, що високої помсти і благородного вбивства у світі не існує. Нарешті він бачить, що розбійники теж є користолюбними та жорстокими.
Карл Моор вирішує добровільно здатися властям.
Фрідріх Шиллер зобразив суперечності між двома братами та між Карлом і законом, щоб порушити хвилююче питання: якщо проти насильства боротися шляхом насильства, то чи й самий благородний месник не зробиться злочинцем? Автор доводить, що розплата неминуча для кожного, хто порушив неписані моральні закони, і мотиви злочину тут не мають ніякого значення. У драмі “Розбійники” Шиллер продемонстрував різку суперечність між невід’ємним правом кожної людини на протест та злочинним змістом будь-якого насильницького протесту.
Це протиріччя є справжньою трагедією багатьох думаючих людей. На думку Фрідріха Шиллера, у реальному житті це протиріччя не вирішене.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)