Щирий ліричний тон звертання до моря робить вірш близьким до жанру елегійного послання: поет ділиться з морем, як із другом, самими таємними думами й почуттями. Композиція вірша заснована на двох його ідейно-художніх центрах; на образі моря й образі ліричного героя.
Образ моря – перша частина вірша:
– прощання поета з “вільною стихією” (строфи 1-2);
– спогаду про прогулянки на березі моря й про своєму “заповітному бажанні” (строфи 3-7);
Друга частина вірша – ліричний герой ділиться з морем своїми думами й бажаннями:
–
– спогаду про іншому “володарі дум” – про Байрона (строфи 10-12);- оцінка “освіти” і тирана (строфа 13);
– обіцянка не забути врочистої краси моря (строфи 14-15).
Вірш написаний “катренами” – четырехстрочными строфами (тільки три строфи мають по одному додатковому вірші й перетворюються в п’ятивірші).
“До моря” – Елегія, але ще Бєлінський указував, що “смуток Пушкіна не є солоденьке почуття ніжної, але слабкої душі; ні, це завжди смуток душі потужної й міцної. .. Іноді, задумавшись,
Дійсно, вірш “До моря” містить два контрастних почуття: глибокий смуток від прощання з морем, від несправджених надій – і тверду силу, неприборкану гордість волелюбного поета. Цей контраст виражений у ритмічному малюнку й у лексиці…
(2 votes, average: 5.00 out of 5)