Чарівність ім’я Пушкіна невичерпно. Одна з найважливіших тем його поезії – тема дружби, товариства, вселюдської доброти. Друзі значили для Пушкіна багато. У ліцейські роки це були студенти, охоплені як і сам майбутній поет, вільнолюбними настроями. Серед них И. И. Пущин, В. К. Кюхельбекер, А. А. Дельвиг.
Шість років друзі провели в Царському Селі, ділилися радісними враженнями від навчання, мріяли про оновлене Майбутнє Росії, писали вірші. Згадуючи в 1825 році свої ліцейські роки, Пушкін писав:
Друзі мої, прекрасний наги, сполучник!
Він,
Неколебим, вільний і безтурботний
Зростався він під покровом дружних муз.
У більше пізній період друзі для Пушкіна – відволікання від щоденності, повсякденності, занурення в сладостные спогаду про незабутні роки навчання. Що стосується Дельвига, те в послелицейский період вони з Пушкіним були не тільки друзями, але й співробітниками, разом видавали “Літературну газету”. Довідавшись про смерть друга, Пушкін гірко журився. Пізніше він напише:
Смутний гуляю – із мною доброго
Дельвига ні,
У темній могилі почив художників \’друг і радник.
Пушкін
Звідси й виняткова щирість, чесність і твердість у відносинах із друзями, будь те однолітки-ліцеїсти, декабристи або літератори.
Правда, не можна сказати, щоб у відносинах із друзями в Пушкіна не було ніяких розбіжностей і незлагод. Безперечно, такі були: розвивався сам поет, мінялися з роками і його друзями. Згодом мінялися багато симпатій Пушкіна.
Темою дружби перейнятий і вірш поета, присвячене своєму другові Чаадаєву, у якому юний Пушкін призиває свого старшого за віком приятеля присвятити вітчизні душі прекрасні пориви. Що стосується цієї дружби, то вона була не ідилічної, а із суперечками, з розбіжностями. Втім, як усяка теперішня дружба.
Незважаючи на те, що поет не один раз висловлював Чаадаєву своя незгода з його зневажливими оцінками минулого й сьогодення в Росії, дружба не переривалася, тому що засновано була на повазі й людському взаєморозумінні.
Усім відома дружба Пушкіна з декабристами. Навіть самому Миколі I на аудієнції поет сказав: “Став би в ряди заколотників”, відповідаючи на запитання, як він надійшов би, якби був тоді в Петербурзі. Однак відомо, що між Пушкіним і декабристами відбувалося чимало суперечок і до повстання, і після його поразки.
А вся справа в тому, що дружба ця була заснована не на підтакуванні, не на взаємних лестощах, а на гідному відстоюванні своїх поглядів, як і личить теперішнім друзям.
Звідси можна зробити висновок: дружба для Пушкіна – це визнання іншого людського характеру, іншого шляху, це щиросердечна щедрість, а не самоствердження. До таких відносин у дружбі, до такої шляхетності, до безстрашного відстоювання щирих цінностей повинні прагнути й ми, нащадки безсмертного генія.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)