Едгар Аллан По – американський поет, новеліст, критик. Свою першу збірку “Тамерлан та інші вірші” він надрукував анонімно 1827 року, потім переробив, щось додав і видав під своїм іменем за кілька років. Його доробок пізніше доповнили “Вірші”, “Ворон й інші вірші”, “Улялюм”, “Аннабель Лі”… Із 1840 року починає писати прозові твори.
Збірка новел “Гротески й арабески” передують детективним новелам “Вбивство на вулиці Морг”, “Тайна Марі Роже”, “Золотий жук”. Далі “страшні” новели, науково-фантастичні
Згадаємо новелу “Вбивство на вулиці Морг”. Є два людських спотворених тіла, декілька волосинок та свідчення людей, які нічого не бачили, а тільки чули чиюсь роздратовану промову. Усі свідки кажуть про різні мови, причому вони самі їх не знають. Із отих крихт інформації герой твору складає справжню картину злочину, яка пояснює кожну деталь, що залишилася після вбивства. Тоді він за допомогою газетного
Та вбивця з вулиці Морг не може бути покараний, бо це не людина, а мавпа, що лише наслідувала людські дії та емоції. Горе людству, якщо таке наслідування приводить не до добра… бо винувате не дзеркало… Тільки людина може використати череп як дороговказ. Про це розповідається у новелі “Золотий жук”.
У новелі немає сучасного злочину, скарб тривалий час залишався у схованці. Шукачі викопують його, мабуть, вважаючи, що роки змили з золота людську кров і сльози, що гроші вже “чисті”. Для них спочатку це просто цікава логічна задача, потім щось на зразок невеликого туристичного походу, потім пошук і викопування…
Романтика! Та боюся, що кров є кров, а роки нічого не змивають… Проте в новелі про це нічого не зазначено.
Пригода скінчилася, а життя триває.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)