Краса врятує світ, якщо світ врятує красу (за новелою Рея Бредбері “Усмішка”) Є вічні шедеври образотворчого мистецтва, над якими не владний час, метушня політиків, для яких “минає славне і гучне”. До таких творів належить неперевершена “Джоконда” Леонардо да Вінчі, незрівнянне втілення гуманістичного ідеалу жіночої краси. Жодна картина світу не зазнала такої кількості підробок, нападів: її заливали фарбою, намагалися пошматувати, старанно замальовували куточки вуст, щоб убити незбагненну посмішку, таємницю якої уже кілька
Восени 2061 року уцілілі після атомних бомбардувань жителі великого міста відзначають свято – досить дивним, на наш погляд, способом: ламають і трощать усе, що чудом збереглося після катастрофи. У цих “святкових” подіях бере участь, принаймні як свідок, хлопчик Том. Саме безпосередня, безхитрісна дитина у новелі і відчуває недоліки і недоречності світу дорослих, бо сама вона – символ майбутнього, зміни поколінь. Том стає у чергу – власті дозволили кожному бажаючому плюнути на картину
Нам може видатися, що це абсурд, перебільшення навіть для фантаста. Та давайте згадаємо потрощені стільці у нинішніх кінотеатрах, поламані ліфти, спалені поштові скриньки. І це роблять наші ровесники, такі, як Том у новелі “Усмішка”. Натовп шматує картину на клапті, втоптує у багнюку, ламає раму. Жахливе і страшне видовище. Та письменник лишає нам промінчик надії – саме до рук Тома потрапляє шматочок полотна з посмішкою Джоконди. Є відомий вираз: “Краса врятує світ”.
Але для початку треба, щоб світ врятував красу. І, як нам здається, символічним є те, що до рук Тома потрапляє саме шматочок із Усмішкою, а не губами, небом чи руками Джоконди. До речі, слово “усмішка” написано з великої літери, що перетворює її на образ-символ Мистецтва, Краси, Духовності: “…Світ став, осяяний місяцем. А на його долоні лежала посмішка”. Отже, ми маємо зрозуміти, що світ врятував красу.
Тепер краса має врятувати світ.