В темну нічку-петрівочку (1) Сон мені приснився, Що славетний Тарас Бульба
В Києві з’явився. Іде козак Хрещатиком, Іде, бадьориться. – Яка ж, – каже, – у нас гарна Та пишна столиця! Хотів би я поїздити,
На все подивиться. Якби дали ту карету, Що без коней мчиться. Ой не ходив козак славний
Вчитися до бурси (2), А закінчив у Києві Любительські курси.
Міліція за успіхи Шоферу Тарасу Дала права любителя
Найвищого класу. Гукнув козак: – Не хочу я Ні “Волги”, ні “ЗІЛа”, Дайте мені “Запорожця” – То буде до діла!
Та й спробував дужі плечі В кабіну пропхати. Як не бився, не мостився. Не пуска залізо. Хотів спину просунути – І спина не лізе.
Ой сів славний запорожець Верхи на машину Та й заспівав нову пісню, А не старовинну: – Спасибі ж вам, сини мої.
За добрую ласку, Що назвали “Запорожцем” Дитячу коляску.
(1) Нічка-петрівочка – літня ніч перед святом Петра і Павла (2) Бурса – чоловіча школа у ХІІІ-ХІХ ст., у якій навчалися майбутні священики.
Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло): Жартівливий вірш П. Глазового “Тарас Бульба у Києві”
То ж і вирішує герой, що це не автомобіль, а дитяча коляска.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)