В темну нічку-петрівочку1 Сон мені приснився, Що славетний Тарас Бульба
В Києві з’явився. Іде козак Хрещатиком, Іде, бадьориться. – Яка ж, – каже, – у нас гарна Та пишна столиця! Хотів би я поїздити, На все подивиться. Якби дали ту карету,
Що без коней мчиться. Ой не ходив козак славний Вчитися до бурси2, А закінчив у Києві Любительські курси. Міліція за успіхи Шоферу Тарасу Дала права любителя Найвищого класу.
Гукнув козак: – Не хочу я Ні “Волги”, ні “ЗІЛа”, Дайте мені “Запорожця” – То буде до діла! – Підкотили
Як не бився, не мостився. Не пуска залізо. Хотів спину просунути – І спина не лізе. Ой сів славний запорожець Верхи на машину Та й заспівав нову пісню, А не старовинну:
– Спасибі ж вам, сини мої. За добрую ласку, Що назвали “Запорожцем” Дитячу коляску.
1 Нічка-петрівочка – літня ніч перед святом Петра і Павла 2 Бурса – чоловіча школа у ХШ-ХІХ ст., у якій навчалися майбутні священики.
Коментар Жартівливий вірш П. Глазового “Тарас Бульба у Києві” має форму сну, який автор переповідає. Мова йде про те, що багато назв не відповідають суті речей, які вони називають. Найменша машина “Запорожець” ніяк не асоціюється з могутньою фігурою справжнього запорожця.
То ж і вирішує герой, що це не автомобіль, а дитяча коляска.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)