Реферат на тему:
“Т. Г. Шевченка “Гайдамаки”. Образ Яреми”
Поема Тараса Шевченка “Гайдамаки” змальовує картину селянського повстання 1768 року, вiдомого в iсторiї пiд назвою Колiївщина, приводом до якого були знущання конфедератiв над населенням Правобережної України. Почавшись у районi Чигирина, воно швидко поширилося майже на всю Київщину i частково на Подiлля й докотилося до Уманi. На його чолi спочатку стояв запорожець Максим Залiзняк, але потiм до нього приєднався уманський сотник Iван Гонта.
Таким є iсторичне пiдгрунтя
Над поемою “Гайдамаки” Т. Шевченко працював з 1839 до 1841 року у вiльний час вiд занять в Академiї мистецтв. Поема вийшла друком 1842 року власним коштом автора. Ця поема стала подiєю не лише в українськiй, а й в усiй європейськiй лiтературi. Головне джерело поеми – народнi перекази i пiснi. Є тут i реальнi постатi, i вигаданi.
Гонта i Залiзняк – це, як вiдомо, iсторичнi особи. А ось Ярема Галайда – це збiрний образ українського повсталого народу. Такої iсторичної постатi не було, це витвiр Т. Шевченка. Сам Шевченко пише: “Галайда вполовину видуманий”.
Шевченкознавцi пояснюють слово “вполовину”
Хто вiн такий? Це наймит-попихач, над яким знущається загребу щий i жорстокий Лейба. Яремi доводиться багато працювати, у нього багато обов’язкiв.
Ярема “гнувся”, “нагинався”, мовчки виконував роботу; заступитися за нього нiкому: це “сирота убогий”. Але за наругу вiн не нарiкає, такої вже вiн вдачi: добрий, не мстивий, нiжний.
I все ж Ярема – “сирота багатий”: вiн по-справжньому багатий душею, багатий на щиру дiвочу любов. Оксана його теж щиро любить. Оце щире, глибоке кохання є найвищим iдеалом Яреми, окрилює його, не дає занепасти духом.
Але сталася бiла: титаря убили, а Оксану украли. Без коханої вiн не уявляє собi життя. Особиста кривда робить його сильним i рiшучим.
I все – таки не лише особистi iнтереси, а i вболiвання за свiй понiвечений народ роблять його месником. Ярема iде в гайдамаки. Йому дають прiзвищу Галайда, яке теж означає – бездомний, бурлака. Але тепер у нього є дiм, сiм’я, учителi – це Гонта, Залiзняк, козаки.
Ярема хоче стати сторуким, вiн так люто ненавидить ворогiв свого народу, що коли й умре, говорить вiн, то з могили встане мучити шляхту. Ярема дуже змiнився: у нього “виросли крила”, тепер вiн “неба достане, коли полетить”. Спочатку Ярема-наймит дивував нас своєю рабською покiрнiстю, потiм романтичним нiжним коханням, а Ярема-месник вражає нас своєю грiзною силою, незвичайною хоробрiстю, а понад усе – якоюсь вулканiчною люттю до панiв i навiть жорстокiстю:
А Ярема – страшно глянуть –
По три, по чотири так i кладе…
Звичайно, Ярема – образ романтичний. А романтичне зображення героїв вимагає вiд письменника i прийому гiперболiзацiї, i емоцiйного викладу, i барвистого вислову. Ярема надiлений винятковими рисами, але не протиставлений народу. Вiн весь час з народом, роздiляє з ним ярмо неволi i радiсть перемоги над гнобителями.
Це звичайний гайдамака, i автор на цьому наголошує. Шевченко надiляє Ярему щастям наприкiнцi поеми: вони повiнчалися з Оксаною вранцi, а ввечерi вiн повертається в загiн Залiзняка, якому вiн став за сина:
Придбав Максим собi сина
На всю Україну.
Хоч не рiдний син Ярема,
А щира дитина.
За вiдданiсть народнiй справi прославився Ярема. Про нього складають пiснi. Важливо, що Ярема не гине.
Вiн i такi, як вiн, мають передати наступному поколiнню естафету святої боротьби за святу волю.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)