Коли Кафка писав свій “Процес”, він позбавив сюжет яких-небудь прикмет конкретної історії, зробивши цю книгу актуальної на все часи. Однак, коли Джордж Оруэлл в 1948 році написав роман “1984”, він порахував необхідним внести туди деякі елементи футурології. Коли Терри Гиллиам об’єднав обидві ці історії у своєму інтелектуально насиченому й візуально виразному шедеврі “Бразилія”, одним з багатьох його винаходів було, по його власному визнанню, рішення робити одночасно сучасний фільм і фільм, що коштує поза часом.
От чому він
В “Бразилії” типове західне суспільство попадає в складну бюрократичну мережу Найпростіші дії супроводжуються оформленням цілої гори всіляких документів, і необхідність строго дотримуватися бюрократичних процедур позбавляє людей здатності критично ставитися до вульгарності й жорстокості суспільства, у якому вони живуть. Сэм Лоури (Джонатан Прайс) – рядовий чиновник, що працює в скромному урядовому Міністерстві керування інформацією До жаху своєї матері, що належить до вищого класу суспільства, Сэм уже неско лько раз відмовлявся від перекладу в більше
Один раз якийсь жучок (у прямому значенні слова) стає винуватцем цілого урагану помилок системи. Властиво, запит був зроблений на арешт людини по імені Арчибальд “Гарри” Таттл (Роберт де Ниро) – невгамовного борця за волю, майстра з ремонту кондиціонерів, що систематично відмовляється грати за правилами Центральних служб (головного господарського органа). До нещастя, під час обробки запиту в друкарську машинку випадково падає жучок, і документ помилково заповнюється на прізвище Баттл. У результаті піддається арешту й потім гине безневинна людина
Сэм намагається “виправити” цю “помилку” міністерства, доставивши по місцю проживання Баттла документ, що повідомляє арешт недійсним. У будинку Баттла він зустрічає Джил Лейтон (Кім Грэйст), що виявляється тією самою дівчиною його нічних мрій. Стурбована долею свого сусіда, Джил прийшла дізнатися про причини його зникнення.
Довідавшись дівчину зі своїх снів, Сэм рішуче займає ту саму посаду, від якої так довго відмовлявся, але яка дає йому більше прав для розслідування случаючи Баттла. Тим самим він сподівається стати привлекательнее в очах Джил.
Границя між снами Сэма й реальністю стає усе більше розмитої в міру того, як він усе глибше й глибше впроваджується в державну машину, щоб з’ясувати, хто ж така Джил. Тим часом на сцені з’являється згаданий майстер з ремонту кондиціонерів – заявка Сэма в Центральні служби перехоплена не ким іншим, як самим Таттлом. Коли ж зрештою Центральні служби озиваються на запит, двоє майстрів-ремонтників, Спур і Чарли (Боб Хоскинс і Найджел Плэнер), починають підозрювати негарне й захоплюють квартиру Лоури під прийменником проведення “ремонтних робіт”.
Нарешті, Сэм завойовує серце Джил. Боячись, що її розпити спричинять обвинувачення в підбурюванні до заколоту, він намагається стерти інформацію про неї із центральної комп’ютерної системи
Здається, Терри Гиллиам не жалує засобів, щоб змусити кожний візуальний елемент працювати на створення потрібного враження від цілого. Створений ним мир досить реалістичний, щоб виглядати правдоподібним, і досить сюрреалистичен, щоб зробити на глядача незабутнє враження. Геніальність Гиллиама проявляється й у створенні такого сплаву реального миру з фантастичним, що неможливо зрозуміти, де кінчається один і починається інший
Позначаючи час і місце дії фільму як “десь в XX столітті”, Гиллиам незвичайним образом використає ретродизайн. Він насмикує з минулих вісімдесяти років різнорідні елементи й творить із них новий мир. Наприклад, стиль життя представників вищого класу у фільмі нагадує 1920-і роки. Це, з одного боку, відокремлює цих людей від злиденного й небезпечного навколишнього світу, а з іншого боку – накладає на них печатка приреченості, який відзначена та епоха
Фільм можна прилічити відразу до багатьом жанрам: комедія, Драма, наукова фантастика, соціальний памфлет і т. д. Його основна інтрига формулюється двома словами: чоловік шукає жінку своєї мрії, але його надії руйнуються безжалісною державною машиною. І хоча це занадто примітивно для фільму з таким багатством підтекстів і тематичних алюзій, але ця фабула служить якимось стрижнем, на якому, не заслоняючи його, тримаються всі інші сюжетні ходи. Побічні образи, однак, виявляються дуже яскравими: в одному епізоді людин на протилежній стороні вулиці купує в автоматі “чисте повітря”; уздовж автомагістралей суцільними стінами тягнуться рекламні щити, за яких простираються нескінченні марні пустища; група людей несе плакат з написом “Споживачі за Христа”, щоб прикрасити їм до свята магазин, у той час як маленька дитина повідомляє, що попросив у Санта Клауса до Різдва кредитну картку
“Бразилія” у меншому ступені, чим роман “1984”, присвячена оповіданню про тоталітаризм, скоріше – про підпорядкування повільної й м’якої смерті. У цьому суспільстві немає вибору. Тут неможливо не програти, не домогтися успіху. Сэм виглядає щирим бунтарем уже через одну тільки відмову від кар’єрного росту.
Самі по собі речення про підвищення не є наслідком здатностей Сэма (ці здатності нам показані) – його доля визначається соціальним станом сім’ї. Тому із всіх форм ефективного протесту Сэм вибирає протест проти успіху
Фільм, безумовно, розрахований на великий екран, його варто дивитися від початку до кінця без перерви. Наприкінці фільму гострота соціальної критики й комізму збиває вас, що як несеться поїзд, і цей ефект попросту не може бути повторений в умовах візуальних обмежень і постійних відволікаючих моментів, які супроводжують домашньому телевізійному перегляду. Глядач повинен зосередитися на гнітючій атмосфері реальності-ірреальності й на поводженні в ній Сэма. Ця атмосфера ретельно зберігається протягом усього фільму і є самим більшим його достоїнством
(2 votes, average: 5.00 out of 5)