Звертаючись до Теми дружби в поезії Олександра Сергійовича Пушкіна, не можна не відзначити, що джерела розуміння поетом цього почуття беруть початок у його щасливих ліцейських роках. Саме під час навчання в Царскосельском ліцеї поет перейнявся духом товариства й братерства. У ці роки Пушкін зустрів близьких йому за духом людей – Пущина, Дельвига, Кюхельбекера й багатьох інших.
Це були кращі люди своєї епохи, “лицарі волі”.
Один з перших віршів Пушкіна, у якому відбита тема дружби, було написано поетом у п’ятнадцятирічному
Крім веселого застілля друзів поєднують тут взаємні жарти й звільнення на якийсь час від “холодних мудреців” і “учених дурнів”. Такими жартівливими, хоча й не позбавленими іронії, рядками звертається в “Бенкетуючих студентах” молодої Пушкін до Кюхельбекеру, одному зі своїх ліцейських приятелів:
Письменник за свої гріхи!
Ти на вид усіх тверезіше;
Вільгельм, прочитай свої вірші,
Щоб мені заснути скоріше.
Через рік після закінчення ліцею Пушкін
Любові, надії, тихої слави
Недовго ніжив нас обман,
Зникли юні забави,
Як сон, як ранковий туман.
Туга від розставання з ілюзіями дитинства й наївних мрій юності, так жваво передана поетом у цих рядках, заміняється новим, широким поглядом на мир. У Пушкіна зароджується почуття відповідальності за те, що відбувається з його країною. Оселившись після закінчення ліцею в Петербурзі, Пушкін відвідує кружок “Зелена Лампа”.
Там він спілкується з Карениным, Грибоєдовим, Чаадаєвим. Ці люди обговорюють долі Росії. Поет не може залишатися осторонь. Він звертається з волелюбним закликом не тільки до свого друга, але й до всіх вільнодумних людей країни:
Яока свободою горимо,
Поки серця для честі живі,
Мій друг, вітчизні присвятимо
Душі прекрасні пориви!
Тема дружби з особливою повнотою розкривається Пушкіним у його поетичному шедеврі “19 жовтня”, написаному в 1825 році. Це вірш поет присвятив річниці відкриття ліцею. Його початкові рядки овіяні смутком, викликаної несприятливими обставинами особистого життя.
У цей час Пушкін перебував у посиланні й був не має змоги зустрітися із друзями в знаменний день їхнього життя. Але душею він був поруч із ними.
Гіркота самітності зм’якшується, коли в уяві поета виникають образи милих його серцю людей. Дружба рятує його від “мереж долі суворої”, допомагає перебороти мучительность посилання й дарує йому надію на зустріч у майбутньому:
Друзі мої, прекрасний наш сполучник!
Він, як душу, нероздільний і вічний –
Неколебим, вільний і безтурботний,
Зростався він під покровом дружних муз.
Куди б нас не кинула доля
И счастие куди б не повело,
Всі ті оці ми: нам цілий мир чужина;
Батьківщина нам Царське Село.
Двадцятип’ятилітній річниці ліцею, останньої для Пушкіна, присвячений вірш “Була пора: наше свято молодий…” Його початок знову повертає нас до безтурботної ліцейської пори, що поет колись описав в “Бенкетуючих студентах”. Але учасники святкового застілля вже не ті. Тут Пушкін значно глибше, ніж у вірші “До Чаадаєва”, розвиває думка про минулим з ліцейських часів змінах:
Тепер не те: розгульне свято наш
Із приходом років, як ми, перебісився,
Він присмирнів, затих, зробився розсудливим,
Став глуше дзенькіт його заздоровних чаш;
Меж нами мовлення не так грайливо ллється,
Просторіше, сумніше ми сидимо,
И рідше сміх серед пісень лунає,
И частіше ми зітхаємо й мовчимо.
Якщо у вірші “До Чаадаєва” Пушкін оцінював відчуття, які випробовує людина в пору дорослішання, те тут поет зіставляє початок життя з її безтурботністю й зрілість із властивим їй життєвим досвідом. Час багато чого змінює. Але такі цінності, як дружба, залишаються непорушними – у цьому нас переконує поезія Олександра Сергійовича Пушкіна.
Узи, що зв’язують поета з його друзями вже чверть століття, ніщо не може зруйнувати. Адже вони разом пережили ті грізні події, які пронеслися над Росією на початку XIX сторіччя: Вітчизняну війну 1812 року, декабристське повстання на Сенатській площі.
Тому не дивно, що тема дружби у творчості Пушкіна тісно переплітається з темами честі, боргу й волі. Ідеї його друзів-декабристів були близькі Пушкіну. Багато сучасників сприймали його вільнолюбні вірші як маніфести повстання декабристів.
Вірші Олександра Сергійовича Пушкіна про дружбу ввійшли особливою темою в російську класичну літературу, вони створили той неповторний ідеал братніх почуттів, до якого повинне було прагнути не одне покоління:
Де б не був я: у чи вогні смертної битви,
При чи мирних брегах рідного струмка,
Святому братерству вірний я…
(1 votes, average: 5.00 out of 5)