“Світи, світи, місяченьку, та й на мій перелаз, (2)
Прийди, прийди, мій миленький, до мене ще хоть раз”.
“Я до тебе більш не прийду, нехай хтось інший іде, (2)
Єсть у мене друга дівчина, вона на мене жде”.
“Ой коли б я крила мала ще й солов’я очі, (2)
Я б до тебе прилетіла серед опівночі.
Я б до тебе прилетіла, біля тебе сіла, (2)
Я б з тобою, .мій миленький, розмову повела.
Як з тобою кохалися – сухі дуби цвіли, (2)
А як стали розлучатись – зелені пов’яли.
Щоб ті трави повсихали, що так рано цвіли, (2)
Щоб
Коментар
Пісня “Світи, світи, місяченьку…” змальовує класичний “любовний трикутник” – дівчина кохає парубка, а той знаходить собі іншу. Дівчина нагадує про їхні щирі раніше стосунки, про те, що “й сухі дуби цвіли”, а потім і “зелені пов’яли”, як розлучились. Вона ладна пташкою стати, щоб прилетіти до милого на розмову, і картає тих, хто їх розлучив, натякаючи, що на чужому нещасті свого щастя не збудуєш.
Діалоги, повтори, поетичний паралелізм та інші засоби виразності роблять твір художньо довершеним.