Із п’яти років мене виховувала бабуся. Мої батьки були постійно у відрядженнях. Батько й мати – геологи, і коли вони поверталися, ми з бабусею далеко за північ слухали їхні розповіді про дивовижні куточки нашої Батьківщини. А потім я довго не засинала, знов і знов прокручуючи в голові почуті історії.
Бабуся за – пжди вчила мене чуйності, казала, що треба прагнути робити добрі вчинки. Ці поради допомагали і моїм батькам у нелегких геологічних експедиціях.
Одного разу я на собі відчула, що таке справжня доброта.
Якось я забула
Я маю спостерігати за уроком фізкультури, сидячи на лавці”, – заспокоїв мене Денис.
Кросівки були завеликі, але це мене не засмутило. Я й не помітила, як пролетів урок. Коли вдома я розповіла про цей випадок, бабуся сказала: “От бачиш, світ не без добрих людей”.