“Геракл та його 12 подвигів”

Геракл – це син смертної жінки Алкмени та бога Зевса. При народженні його назвали Алкідом, але згодом перейменували.

Гераклу належать 12 тяжких подвигів. Він вбив немейського лева(подвиг 1). Цей лев, народжений Тифоном і Єхидною, був дивовижної величини. Він жив біля міста Немеї, був величезним левом з довгою кошлатою гривою, а його шкура була твердою, міцною, витривалою, як сталь.

Геракл убив його вдаривши важкою, кам’яною палицею по голові.

Після першого подвига Еврісфей послав Геракла вбити лернейську гідру. Це було чудовисько

з тілом змії та дев’ятьма головами дракона. Як і немейський лев, гідра була народжена Тифоном і Єхидною.

Жила гідра в болоті біля Лерна. Боротьба з нею була небезпечна тим, що одна з її голів була безсмертною.

Геракл подолав її так: своєю палицею він збивав голови гідри, а його друг Іолай прикладав вогненний смолоскип до обрубків. Таким чином, голови перестали виростати. З великою радістю повернувся Геракл в Тиринф, але там його чекало нове доручення Еврісфея.

Геракл вбив стімфалійських птахів, переніс до Мікен керинейську лань, переміг еріманфського кабана й витримав тяжку битву з кентаврами; він вичистив

авгієві стайні, спіймав критського бика, зловив коней Діомеда, приніс пояс Іпполіти, доставив корів Геріона, приручив пса Кербера (Цербера) і знайшов яблука Гесперід.

Геракл (у римлян Геркулес) – величний герой Стародавньої Греції. Спочатку він вважався сонячним богом, стріляючим своїми стрілами все зле й темне, богом, який може зцілювати й надсилати хвороби. Поети всіх часів постійно зверталися у своїй творчості до міфів про Геракла; їх увагу привертали подвиги й страждання, які випали на його долю.

Зоряною ніччю ми можемо спостерігати сузір’я Геракла на небі, а поруч з ним бачимо й гідру – монстра, якого вбив Геракл.

Геракла традиційно зображують високим, могутнім, м’язистим, одягненим у левову шкуру й озброєним величезною палицею. Він гордий, поміркований, спокійний, працьовитий.

На мою думку, Геракл міг би й не виконувати всіх доручень злого, боягузливого і нікчемного царка.

Його чекала б невмируща пам’ять тільки за одне те, що саме він розбив непід’ємно-важкі Прометеєві окови, загоїв титанові рани.

Як герою, як богу – Гераклові не було й не буде рівних.

Але я поміркую над тим, якою людиною був Геракл? Щасливою? Повноцінною?

Чи радісним було його життя, чи насичене спілкуванням з друзями, з родиною? Чи часто бачився він з родичами, чи був у нього на це час?

Геракл був нещасним і самотнім. Бо людина у славі самотня. Друзі заздрять, родичі не розуміють, діти далеко.

Напевно, краще не мати гіркого безсмертя, а мати солодке, повноцінне, але коротке життя на Землі.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

“Геракл та його 12 подвигів”