Сутність і розгортння конфлікту між одухотвореністю та філістерством у творі Гофмана “Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер”

Дисгармонія світу знаходить у творчості Гофмана своє відображення: в усіх його творах переплітаються, стикаються найрізноманітніші контрастні образи. Одне з улюблених протиставлень, що кожного разу повторюється,- це ентузіаст та обиватель, філістер. Ентузіаст – визначення, що належить Гофману, але сам образ має традицію в романтизмі, яка і була ним сприйнята.

Естетичне сприйняття романтики проголошували незмінним і вічним уособленням усього величного і прекрасного в житті, вищим критерієм реальності. Образ художника постійно збагачується,

він протиставляється світу як ентузіаст, безкорисливий служитель ідеалам краси, справедливості та гармонії, як геніальний дух, який бачить світ з усіма його потворними явищами з якоїсь вищої, одному йому притаманної точки зору. У повісті “Крихітка Цахес…” героєм-ентузіастом є студент Бальтазар.

Він втілює творче начало і протистоїть не лише Циноберові, а й професору Мошу Терпину. На відміну від інших студентів, які носили “довгі, широченні штани…, короткі дитячі каптанчики” і мали чудернацький вигляд, Бальтазар був одягнений просто, “на давиьонімецький зразок”, та мав “жвавий

і ясний розум”, котрий дозволяв йому так тісно спілкуватися з Природою, що він відчував навіть “далеку небесну блакить” і переймався “чудовими мріями з якогось далекого світу, повного блаженної радості”. Цей романтик цікавиться “високими істинами світу”, а тому помічає, що “дивний дух… таємничими словами розмовляє з кущами, з деревами, з хвилями лісового потічка”. Життя західноєвропейських країн все більше входило в буржуазну колію.

Усе менше залишалося надій на можливість нових змін, які б принесли більш гуманне влаштування світу. Саме в цей час посилюються трагічні ноти у творчості всіх романтиків. Усю свою ненависть до царства золота, до аристократії, що виродилася, до тих, хто їй рабськи прислужує, Гофман висловив у казці “Крихітка Цахес…”. Іронія та гротеск, якими так охоче користувалися романтики, сконцентровані тут до ступеня їдкої сатири.

Недоумкуватий потворний Цахес, дякуючи трьом магічним волоскам, може приписати собі все краще, що створюється і робиться іншими. Так виникає образ вискочки-авантюриста, який невідомо як займає чуже місце і привласнює владу. Сяйво його краденої слави, неправедне багатство засліплюють титулованих і нетитулованих обивателів. Цахес стає предметом історичного поклоніння. Тільки юнакові Бальтазару, безкорисливому поету та ентузіасту, відкривається вся ницість Цахеса і все безумство оточуючих.

Однак під дією чарівної сили Цинобера люди перестають розуміти справжній сенс того, що відбувається: вони вважають, що Бальтазар – безумець, і йому загрожує розправа. Тільки втручання мага і чародія Проспера Альпануса руйнують чари, рятують юнака і повертають йому кохану Кандіду. Але щасливий кінець казки звучить дуже іронічно: благополуччя Бальтазара надто схоже на задоволення філістера.

Юнак знаходить своє щастя з життєрадісною домовитою Капдідою. І найбільше чудо, яким може нагородити молодят чарівник,- горщики, в яких не підгорає й не перекипає їжа. Бальтазар і його кохана залишаються у світі потворному і недоброму. Протиставляючи обивателів ентузіасту, Гофман постійно підкреслює безкорисливість останнього на противагу прагненням філістерів усе підпорядкувати своїм примітивним потребам, на все дивитися з точки зору практичної користі.

Розрахунок, який панує у філістерському середовищі, впливає і на фантазію, і на кохання – на той ідеальний світ людини, який романтики протиставляють дійсності.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Сутність і розгортння конфлікту між одухотвореністю та філістерством у творі Гофмана “Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер”