15 лютого Ісус Христос у віці сорока днів від народження був принесений до Єрусалимського храму. Його матері, як і будь-якій жінці, закон церковний забороняв уходити до храму. А вже після того, як необхідний термін вийде, мати повинна принести до храму жертву – дві горлиці та два
Голубенятка. Коли мати Ісуса Христа прийшла до храму разом із Йосипом і маленьким Ісусом, туди ж навідався праведний старець Симеон. Йому було откровення, що він не помре до тих пір, аж поки не побачить Спасителя.
Симеон узяв дитину на руки й благословив її. Там
За народними уявленнями, літо зустрічається з зимою два рази на рік: на день святої Анни (3 грудня) й на день Стрітення.
Зиму, стару, сиву й зігнуту, попід руки веде Дід Мороз. Натомість літо – весела вродлива дівчина. У зими одяг подертий, хустка на голові в дірках, торба за плечима порожня, а в літа одяг новий, гарний, квітами мережаний, а в руках – сніп пшениці.
Зустрічаючись на дорозі, стара баба Зима та молода дівчина Весна жартують і бажають одне одному здоров’я. Літо жартома дорікає Зимі: “Я оце робила
Цього дня господарі ворожать на майбутній урожай, виставляючи на ніч тарілку із зерном за поріг. Якщо зранку зерно вкрите росою, значить, урожай буде добрий, а якщо роси немає, значить, поганий.
За старих часів прийнято було в цей день святити воду в церкві, а також свічки. Ці свічки вважалися оберегом від грози – їх запалювали саме під час грому й грози для захисту людей і тварин. Саме тому ще одна назва свята – Громиця.
По поверненні з церкви після освячення свічок запалювали їх, вважаючи, що це допоможе уникнути весняних повенів і суворих морозів. Посвячену воду найкраще набирати в невикористовуваний новий посуд. Ця вода, за народними уявленнями, має надзвичайну магічну силу, вона є цілющою, у першу чергу від пристріту.
Не тільки людей можна лікувати цією водою, але й худобу, птицю, бджіл.
Посвячену на Стрітення свічку давали небіжчику в руки під час читання відхідної молитви.