Незвичайний сніговик з’явився в нашому лісопарку. Відвідувачі цього дивного куточка природи, відправляючись на прогулянку, обов’язково беруть із собою овочі і фрукти для… сніговика.
Сніговик стоїть на затишній галявинці, оточеній соснами й березами. Його ліпили кілька годин і дорослі, і діти. Як і належить, для носа використовували яскраво-жовтогарячу морквину, для очей – волоські горіхи, а, оскільки відра не знайшлося, щоб надіти на голову сніговика, на верхівку поклали велике червоне яблуко. Через деякий час, прийшовши до лісопарку,
Ні горіхів, ні морквини, ні яблука вже не було. “Напевно, хтось із тих, що гуляють, забрав”, – міркували ми.
Мимо пробігав лижник. Зупинившись, він сказав: “Минулого разу я бачив, як ви прикрашали сніговика. І горіхи, і морква, і яблуко стали харчем птахів і звірів. Адже тут господарюють білки і птахи.
Я сам і мої товариші тепер приносимо до сніговика різні ласощі для них”. Він вийняв з кишені жменю насіннячка й висипав їх до підніжжя сніговика. Вийняв морквину і сказав: “От тобі, сніговик, новий ніс.
Вибач, але яблук немає”, – і побіг далі. “І
Наступного дня ми знову були біля сніговика, але вже з гостинцями. Після нашого візиту на голові в нього було вже не одне, а кілька яблук та два носи-морквини. А ще ми принесли шматки хліба, насіннячка. “Усі ці подарунки тобі, сніговик! – звернулися ми до нього, як до живої істоти. – Але ти поділися угощенням зі своїми друзями – білками і птахами! А якщо навіть випадковий перехожий захоче поласувати яблуком або морквиною, не ображайся на нього.
Ми провідаємо тебе знову і прийдемо не з пустими руками. Ти тільки не тань, будь ласка!”
(2 votes, average: 3.50 out of 5)