Мовлення від автора. “Важко розповісти цю маленьку історію – вона так проста”. По воскресіннях ліричний герой навесні й улітку збирав дітей і з ранку вів їх на природу. “Як пастух, ішов позад безтурботних ягнят”. Опівдні молодші спали, а старшим розповідав історії
“И часто, незважаючи на всю самовпевненість юності й на властиву їй змінну гордість знаннями, я почував себе дитиною серед мудреців”. Опис природи: “…небо здається холодним, і дивно бачити, що Хмари тануть у ньому”. Один раз назустріч їм попався незнайомий
Діти кинулися до хлопчиків: “Тримай жиденка!” Хлопчик не втік, хоча на особі вираження страху. Раптом він спокійно запропонував показати фокус
Діти зацікавилися, але деякі все-таки дивилися з недовірою. Вони вважали, що діти з їхньої вулиці краще інших. “Гарний тоненький хлопчик відступив від забору, зігнув назад своє худеньке тіло, торкнувся
Хлопцям це подобалося, заохочували його вигуками, наслідували. Переставши робити вправи, попросив що-небудь замість. “Це прохання викликало в публіки вороже й зневажливе відношення до артиста”. З 7 копійок герой 2 віддав хлопчикам. Коли той ішов, стали помітні темні плями на сорочці
“Це ми впали із трапеції в балагані, батько все лежить, а я вже здоровий…”. “Я підняв сорочку – на шкірі хлопчика з лівого плеча долілиць і до боку лежало широке темне садно, воно засохла товстим струпом, але під час вправ струп лопнув у декількох місцях і тепер із тріщин сочилася червона кров”. Сказав, що не боляче, просто чешеться. “Батько…
У нас немає ні шматочка! А батько так розбився! Знаєте – доводиться працюватися
А отут ще євреї ми, і все над нами сміються…” Це начебто б проста Історія, але автор часто із вдячністю згадував про мужність хлопчика в самі важкі моменти. “у ньому олицетворилось для мене саме мужність людини – не гнучке терпіння раба, що живе неясними надіями, а мужність сильного, котрий упевнений у перемозі”.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)