Дитинство. Сім’я часто переїжджає. Батько, спогади про яке так дороги героєві, лісничий.
Він відданий сім’ї, поглинений “хімічними досвідами, географічними роботами й суспільними питаннями”.
На ніч батько розповідає синові нескінченну казку: всією сім’єю вони пливуть на кораблі, на якому капітан – сам хлопчик, Коля. Мати, мовчазним, поглиненим читанням, що глибоко почуває. Сестри.
Мир і лад у сім’ї. Але дуже незабаром усе обривається: Колеві всього вісім років, коли батько вмирає
Мати від горя майже не розмовляє,
Колючи надходить у кадетський корпус, потім вгимназию.
Він легко вчиться, сходиться з товаришами, грубить начальству. Це життя важке для нього й марна. Хлопчик поглинений власним внутрішнім миром: “Мені все життя здавалося – навіть коли я був дитиною, – що я знаю якусь таємницю, який не знають інші […] Дуже рідко, у самі напружені
Чотирнадцяти років, улітку 1917 р. на площадці гімнастичного суспільства Микола вперше зустрічається із шістнадцятирічної Клэр.
Батько Клэр, комерсант, тимчасово живе з усім своїм сімейством на Україні. Герой закохується в Клэр, часто буває в неї. Потім, образившись на її матір, перестає приходити, але образ Клэр продовжує переслідувати його. Один раз пізнім зимовим вечором він зустрічає Клэр, і вона повідомляє його, що вийшла заміж.
Микола проводжає її. Але коли Клэр, сказавши, що ні батьків її, ні чоловіка немає в місті, запрошує його до себе, він відмовляється
“Я хотів піти за нею й не міг. Сніг усе йшов як і раніше й зникав на лету, і в снігу клубилося й пропадало все, що я знав і лю%
(1 votes, average: 5.00 out of 5)