“Вул. Уїльяма Шекспіра”
Напис на табличці.
На вулицю Уїльяма Шекспіра
Я дівчину недавно проводжав.
Був дощ – не дощ, а просто мжичка сіра
І вулиця Уїльяма Шекспіра,
Яка існує в будь-якій з держав.
Я дівчину “під локоток” держав
І ми ішли з кінотеатру “Космос”,
Який римується з диктатором Сомосою,
Якого нахиляли з Нікарагуа…
Я захопився…
Але ніч така була!..
І був індійський фільм “Любов і помста” –
Сам по собі прекрасний привід для знайомства.
Отож ми йшли по
По вулиці Уїльяма Шекспіра…
Ні, через рисочку: Уїльяма-Шекспіра.
Захоплено щось теревенив я,
Всміхалася супутниця моя, –
Її душа так пристрасно кипіла,
Бо не могла забути – й не забула
Сліпучу посмішку Ріші Капура.
(А всі наші вірші, товариші, –
Ніщо супроти усмішки Ріші…)
…Отож, ми йшли по вулиці Шекспіра.
По вулиці Уїльяма Шекспіра…
Так, через рисочку: Уїльяма-Шекспіра.
На вулиці нікого не було.
Точніше,
Не було нікого видно.
Ви скажете, що – ніч, і це не дивно,
А я скажу: отож бо і воно…
Я відчував чийсь гострий-гострий погляд.
(А власник погляду десь мусив бути поряд.)
І погляд цей…
Супутниці моїй…
Впивався… в спинку…
(Ні, не нижче – в спинку.)
Мені ж вертатись на автобусну зупинку…
(2 votes, average: 3.00 out of 5)