За садом китайського імператора починався ліс, а в лісі жив соловей, який співав так добре, що навіть бідний рибалка забував про своє неводі, але потім знову брався за свою справу і не думав про солов’я до наступної ночі. Подорожуючі говорили, що соловей – краще, що є в імператора. Дізнавшись з книг про солов’я, імератор побажав ввечері слухати його і віддав наказ важливого першого міністра.
Міністр опитав весь палац – ніхто не знав про таку птаху. Після загрози відлупцювати палицею по п’ятах, придворні заворушилися активніше,
Коли соловей з великою помпою заспівав у палаці, в імператора на очах виступили сльози. Кращою нагороди соловей і не бажав. Пташка стала дуже популярною і оселилася в палаці, під наглядом слуг.
Одного разу японський імператор надіслав у подарунок колезі золотого солов’я, всипаного дорогоцінними
Тільки бідні рибалки визнавали, що іграшка тільки схожа на живого солов’я. Через рік золотий птах зламалася – стерлися зубці на коліщатках – і вийшов указ заводити його лише раз на рік. Через 5 років імператор смертельно захворів. Він бачив, як Смерть сидить на його грудях, а страшні пики навколо навперебій шепочуть: “А пам’ятаєш. ” Іграшка мовчала на своїй шовковій подушці – нікому було завести її. Раптом з’явився соловей, який своєю піснею змусив смерть повернутися на кладовищі.
У нагороду соловей попросив лише не розповідати іншим про те, що буде прилітати до імператора, а також не розбивати іграшку, яка вірно служила. Вранці придворні прийшли побачити померлого правителя – і знайшли його живим.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)